Закохані в агро: родинна екоферма Згар Фарм

Анна і Тарас Нечепоруки займаються розведенням і вирощуванням великої рогатої худоби. Подружжя зізнається, що карантин радикально змінив їх життя. Адже сидіти у чотирьох стінах стало неможливо й молоді люди вирушили на батьківську ферму, де потім  залишилися жити й працювати. Як спільна справа надихає та ще більше роздмухує вогонь кохання, дізналася AgroRobota.com.ua.

Карантинні будні на фермі

Ферма, на якій працює подружжя, розташована у селі Згар на Хмельниччині й має давню історію. Вона була започаткована ще у 1993 році й належала бабусі Тараса. Допомагав їй в усьому син. Тарас і Анна приїхали сюди, коли в Україні розпочався карантин і тепер не уявляють життя у вінницьких багатоповерхівках. Щоб розпочати справу «з нуля», довелося навіть продати власний автомобіль. 

«Це настільки унікальне місце! Працю на фермі взагалі не можна порівняти з будь-якою роботою у місті, в офісі. Останнє не приносить такого задоволення. І ми вирішили жити тут, в селі. На фермі ні хвилини спокою, але ж весь час ми разом. Нам не страшна ніяка робота!», — поділилася Анна Нечепорук.

Офіційно фермерське господарство «Згар Фарм» було зареєстроване влітку 2020 року. Зараз продовжується процедура переоформлення землі. Адже згідно з документами, Нечепоруки мають 14 га, але їх батьки викупили значно більші території, коли місцеві жителі виїжджали із села. У планах на майбутнє — оформити і запатентувати торгову марку Zgar Farm, під якою виробляти продукцію. 

Зараз у господарстві 11 корів, 13 телят, 2 телиці і 5 биків.Також є кінь, але його навіть не сідлають. Власниця жартує, що придбали його для краси і треба завести поні, щоб було кататися хоч на комусь.

Анна і Тарас історики за освітою і мають досвід роботи у юриспруденції. Тому всі нюанси ветеринарії вивчають безпосередньо на фермі. Підказують, як доглядати за тваринами, батько Тараса і ветеринар, який обслуговує одразу 8 сіл. 

«Ветеринар приїжджає кожну осінь, робить вакцинацію і допомагає слідкувати за здоров’ям корів. У телефонному режимі завжди консультує. Наприклад, останнього разу дізнавалися, коли додавати в раціон телят дерть. Також був випадок, коли корова не могла отелитися і ми вночі їздили за Олегом», — пояснив Тарас Нечепорук.

Якби Анна зараз знову могла піти вчитися, то обрала б аграрну освіту. Коли родина почала оформлювати землю, виявилося, що хоча в селі немає людей, але навколо також немає й клаптика землі, який би не оброблявся. Тому, на її думку, аграрні спеціальності зараз актуальні, як ніколи.

«Випускників аграрних вузів переманюють працювати за кордон. На жаль, вони не залишаються, бо там більша зарплата і кращі перспективи. Але тут ці люди дуже потрібні! Аграрна сфера настільки динамічно розвивається і тут теж будуть високі зарплати. Це перспективна галузь, за якою майбутнє. Адже в агро роблять їжу, а це завжди буде необхідно для кожної людини!», — зазначила Анна Нечепорук. 

Читати також: Як освоїти професію сировара і відкрити сімейний бізнес

Санаторій для тварин

Власники «Згар Фарм» наголошують, що це не класична ферма, а родинна екоферма та санаторій для тварин. Худоба живе у напівприродних умовах: корови не стоять у хлівах, а вільно пасуться на відведеній території, народжують телят і самостійно їх вирощують. Телята не відлучаються від корів, п’ють виключно молоко і їх не догодовують сумішами. Наприклад, нещодавно на фермі народилося теля і майже одночасно власники господарства купили ще одне. Малеча випиває по 9 л молока в день. Тому довелося залучити ще одну корову, щоб вигодовувати їх.

Вся територія огороджена електропастухом. Цього літа на фермі було 9 дорослих биків, які билися між собою. Тому власникам доводилося огороджувати навіть своє подвір’я.

«Наші корови дуже свободолюбові. Хоча у нас повно всіляких хлівів і є куди загнати корів. Але ж вони цього не хочуть і зараз взимку ходять, де їм хочеться. А коли влітку спекотно — можуть ховатися у сараї. А ще ми не їмо і м'ясо своїх тварин. Люди вирощують худобу для того, щоб продавати молоко й отримувати заробіток. Ми, у першу чергу, хочемо виростити здорову тварину, а не заробити на молоці», — наголосив Тарас Нечепорук.

Через деякий час виникла ідея трохи переформатувати ферму і влітку на «Згар Фарм» спробували варити крафтові сири. Наразі продукція готується раз в тиждень, щонеділі господарі їдуть у Вінницю продавати сир. Хоча серед покупців лише знайомі, але попит є. Кулінарний експеримент виявився успішним, тому подружжя вирішило збільшувати об’єми. Для цього придбали доїльний апарат і почали відлучати деяких телят від корів: Тарас доїть, Анна годує малечу окремо.   

Читати також: (Не)жіноча професія: засновниця органічної ферми — Мирослава Лінська

Робочий процес

Всі роботи на фермі виконуються своїми силами і найманих працівників не залучають. Влітку та восени необхідно заготовити сіно й солому. Хоча у несніжну зиму тварини знаходять зелень у лісній місцевості, але у будь-якому разі приходять за розкладом о 13:00 на обід. 

У подружжя розподіл обов’язків надзвичайно простий. Тарас займається коровами, Анна — молодняком. Ті корови, що дояться, приходять самостійно. Якщо необхідно випасати за територією господарства, то це робить Тарас.

На допомогу фермерському господарству прийшла діджиталізація. На тварин прикріплюють трекери, у хліву для телят є відеокамера. Це дозволяє власникам відстежувати рух тварин у власних телефонах.

«Також купили доїльний апарат, бо одна корова — це добре. А коли їх дві, три чи чотири і треба доїти руками — це дуже важко. Тим більше доїть тільки чоловік. Я намагалася багато разів, але корова на мене дивиться, я жалію тварину і розумію, що це не моє. Краще буду варити сир або займатися малюками», — пояснила Анна Нечепорук.

Робочий день на фермі починається о шостій ранку. Тарас іде доїти корів, Анна — гріє молоко для телят. Потім кожен займається своїми справами. Окрім роботи з тваринами, необхідно принести дров, води, а також паралельно доводиться ремонтувати будинок. Останнє доїння корови о 20:00. Тому робочий день закінчується ще пізніше.

Читати також: Михайло Травецький: Колись я лікував тварин, тепер я лікую бізнес!

Екотуризм

Нечепоруки мріють розвинути зелений туризм. Восени подружжя придбало хату, в якій планують організувати музей. Наразі вже назбиралися експонати — веретена, глечики, жорна, вози, листи та фотографії, знаряддя праці та безліч старожитностей. Але спочатку треба реставрувати будівлю і організувати кімнати, де б туристи могли комфортно зупинитися. Поки що це ціль, адже основна робота щоденно кипить навколо худоби.  

Також восени на «Згар Фарм» проводили фотодні. Фотографа запрошували з Вінниці, а Тарас возив охочих. Серед фотомоделей дуже багато діток, які в захваті від чистих тварин. Дорослі ж цікавляться молочною продукцією, можливістю рибалки та кемпінгу.

Для власників «Згар Фарм» екофактор є надважливим. Анна і Тарас піклуються не лише про своє господарство, а й про навколишнє середовище. Сортувати сміття подружжя почало ще проживаючи у місті. З села довелося вантажівками вивозити сміття, яке було залишене біля хат. А ще Нечепоруки не використовують на власній городині хімікати, а обробляють рослини сироваткою, розведеною водою. 

«Ми возили сміття у Вінницю і навіть доплачували за те, щоб здати його. Нас питали, навіщо ми туди землі насипали. Але ж це все лежало в багнюці роками і ми діставали його. Я підтримую ініціативу, щоб по селах поставити коробки, у які можна було б збирати використані батарейки», — наголосила Анна. 

Читати також: Робота в Україні стала справжнім викликом — данський фермер

Нам класно, бо ми дивимося в одному напрямку

Молоді фермери зізнаються,що не конфліктують як у побуті, так і у роботі. Головне — до всього ставитися з легкістю. До того ж природа завжди надихає!

«Ми як сіамські близнюки постійно разом. І зранку, і ввечері, і вдень. Разом абсолютно не важко працювати, якщо дивитися в одному напрямку. Це прям кайф. Це класно», — наголосила Анна. 

Між іншим, хоча Анна й Тарас вчилися на одному факультеті, але познайомилися на концерті. Тарас  — музикант, грав у вінницьких гуртах на гітарі. Після півроку зустрічань гарячі молоді люди розійшлися і проживали у різних містах. Почали спілкуватися лише через 7 років, а згодом створили сім’ю. Фермери поділяють думку, якщо людина твоя — вона обов’язково повернеться. Але сталося більше — Нечепоруки не лише знайшли одне одного, а й переїхали разом жити на ферму. 

«У переддень свята всіх закоханих бажаємо любити себе, своїх близьких і свою справу. Тоді життя буде в радість. Наприклад, ми приїхали з міста в село і нам класно! Тому що ми це зробили, в першу чергу, для себе. А від того, що класно нам, класно й оточуючим», — додав Тарас Нечепорук.

© Юлія Ніколенко, 2021, AgroRobota.com.ua