Нитка за голкою. Хто продовжить український агробізнес

Власники ключових агрокомпаній України важко пробивали свій шлях до вершин. Але хто візьме кермо влади у свої руки, коли засновники та керівники бізнесів відійдуть від справ? 

Редакція Latifundist.com спробувала зазирнути в майбутнє і дізнатися, кому дістануться агрохолдинги завтра, чи готують власники топових агрокомпаній наступників та як самі спадкоємці ставляться до перспектив свого агромайбутнього.

Читати також: Семейное дело: хотят ли дети собственников ТОПовых агрокомпаний продолжать бизнес родителей

Іван Косюк 

У 2018 році в інтерв'ю засновнику проекту BIG MONEY Юрій Косюк, відповідаючи на питання про спадкоємність агробізнесу, окреслив перспективи сина зайняти його місце. Це можливо тільки в разі прояву з його боку задатків управлінця.

«Якщо мій єдиний син доведе, що зможе успішно управляти, тоді зможе це все отримати. Якщо немає, я абсолютно спокійний. Відправлю це все на благодійність і не впущу жодної сльози. І він про це знає», — сказав Юрій Косюк.  

За його словами, син знає про таку позицію і це створює для нього певний стимул. Крім того, Юрій Косюк не обмежує його право на вибір професійного спрямування. Але нагадує, що, обравши свій шлях, потрібно дотримуватися свого вибору. 

«Ти повинен жити так, як хочеш. І можеш жити так, як можеш. Ти хочеш бути вченим — будь ласка. Але ти повинен розуміти, що будеш жити на зарплату вченого», — поділився своєю позицією СЕО компанії МХП.

Юрій Косюк неодноразово заявляв, що здобуття вищої освіти в сучасному світі необов'язково. Однак в той же час оплачував спадкоємцю навчання в США. За словами керівника компанії, синові це було необхідно для становлення в період з 17 до 20 років, оскільки в юнацтві він не був готовий прийти в бізнес, а сьогодні він доріс до цього. Також, в 2018 році Іван разом з батьком відвідував бізнес-конференції. Одним з таких заходів, в якому вони взяли спільну участь, стала конференція Business Of Software в Бостоні.

Однак зовсім недавно сайт НВ повідомив, що Іван Косюк відкрив власну IT-компанію в Україні і готується залучати інвестиції у свій бізнес. Іван і його команда працюють над фінансовою платформою, яка дозволить об'єднати інвесторів і тих, хто потребує коштів. За його словами, подібні компанії популярні на заході, а в Україні їх немає — хоча попит є. Для його розвитку група засновників готується залучити своє перше фінансування, близько $25 тис.

«Щоб клієнти поверталися, потрібно постаратися розв’язати проблему замовника і передбачити всі можливі проблеми. А не просто розробити сайт і наповнити його інформацією», — каже юний підприємець.

Попутно з розробкою свого стартапу команда Івана Косюка виконує замовлення від сторонніх компаній. Як, наприклад, сервіс доставки для закладів громадського харчування. Зараз в розробці Івана і його команди одночасно 3 проекти. У планах довести їх кількість до п'яти. 

Андрій Вадатурський 

У 1996 році Андрій Вадатурський закінчив Український державний морський технічний університет за фахом інженер-електрик. Через рік почав працювати пліч-о-пліч зі своїм батьком в компанії «НІБУЛОН» на посаді менеджера комерційного відділу. Паралельно з першими кроками у трудовій кар'єрі Андрій в 1997 році вступає на економічний факультет Лондонської школи економіки і політики, де в 2000 році отримує ступінь магістра наук з економіки. 

З 1997 по 2003 роки його кар'єра була нерозривно пов'язана з компанією «НІБУЛОН». Так, Андрій Вадатурський встиг спробувати себе в ролі не тільки менеджера комерційного відділу, а і начальника торгового відділу, і заступника генерального директора з торгівлі компанії «НІБУЛОН». 

«Я багато чому навчився у батька. Він по-справжньому велика людина, самородок. Таких, як він, я не бачу навіть близько», — зазначав він в 2015 році в ексклюзивному інтерв'ю Latifundist.com.

Здавалося б, його життєвий шлях визначений, але Андрій вирішив піти в політику. Причини такої різкої зміни роду діяльності достовірно невідомі. 

У 2014 році перед позачерговими парламентськими виборами, Андрій очолив Миколаївську територіальної організації партії «Блок Петра Порошенка».

«Пропозиції стати народним депутатом надходили давно і регулярно від різних політичних сил. І мені, і Олексію Опанасовичу. Але ми відмовлялися займатися політикою. Тоді Україна могла дозволити собі нездар в керівництві, зараз — ні. У вересні минулого року я прийняв рішення балотуватися після того, як дізнався, хто висувається від Миколаївської області. І мене це налякало», — згадував Андрій Вадатурський.

Згідно з аналітичним порталом «Слово і діло», Андрій Вадатурський в ролі депутата дотримав близько 96% даних виборцям обіцянок. Однак політична кар'єра в минулому. Зараз Андрій працює головою наглядової ради в його рідній компанії «Нібулон». 

Олексій Порошенко

Свій шлях до знань Олексій Порошенко починав з Кловського ліцею, який закінчив у 2002 році. Далі були Eton College, Winchester College і Лондонська школа економіки. Паралельно працював на посаді аналітика в банку Merry Lynch. Пізніше Олексій повернувся в Україну і закінчив Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Шевченко.  

Реалізовувати свій накопичений багаж знань почав у компанії батька, Петра Порошенка. З 2007 по 2009 роки працював у компанії Roshen на посадах економіста з фінансів і менеджера з продажу територіального відділення. 

У 2010 році, коли його батько працював у Міністерстві закордонних справ, Олексій отримав роботу в торгово-економічній місії в Китаї. Сам Олексій Порошенко стверджує, що його батько не мав нічого спільного з його призначенням на посаду. Адже він повністю підкорявся міністру економіки і торгівлі, який брав всі рішення, пов'язані з його місією.

«Я подумав, що люди з хорошою освітою, з досвідом і з хорошими намірами повинні спробувати реформувати уряд, тому я погодився на роботу дипломата», — пояснив він в інтерв'ю для Platfor.ma.

У 2014 році його обирають народним депутатом від партії «Блок Петра Порошенка». Однак не всі вірили в чесну перемогу. За словами виконавчого директора Центру протидії корупції Дар'ї Каленюк, в Україні майже неможливо перемогти на мажоритарному окрузі, не маючи за спиною адмінресурсу або не підкуповуючи виборців.

«Олексій Порошенко особливими досягненнями перед суспільством не відомий, тому його поява в парламенті пов'язано з єдиною його характеристикою — що він син Петра Порошенка», — говорить Дар'я Коленюк.

Подібні висловлювання супроводжують Олексія все життя. Десь вони безпідставні, а десь дуже схожі на правду, але заперечувати факт впливу авторитету Петра Порошенка на життя сина складно.  

Так, у 2019 році Петро Порошенко вирішив повністю довірити синові управління активами агропромислової компанії «Укрпромінвест-Агро». Він також став бенефіціаром компанії «Група Агропродінвест», засновником якої є «УКРПРОМІНВЕСТ-АГРО», а також ряду інших компаній, які входять в її структуру — «ПК Поділля», «Зоря Поділля», «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2 », агрофірма «Дніпроагролан»,«Іванківці»,«Мас-Агро»,«Правобережне» і«Прогрес-НТ». 

Судячи з цього і ряду інших рішень, п'ятий президент України Петро Порошенко вибрав головним наступником своєї бізнес-імперії сина. 

Тарас Герега 

Тарас Герега, син Олександра та Галини Герег, співвласників «Епіцентр Агро» і за сумісництвом Народного депутата України IX скликання, віддав перевагу спорту, а саме футболу. 

Відомо, що він навчався в Швейцарії. Також, за даними Мін'юсту, заснував компанію «Епіцентр футболу» і є співзасновником фірми «Клубний будинок Діамант». ЖК «Діамант» став однією з найдорожчих новобудов у Києві. Також Тарас був менеджером «Реала» під час фіналу Ліги чемпіонів, який проходив в Києві у 2018 році.

«Я хочу стати наймолодшим у світі спортивним директором. Я знаю, що наймолодшому спортивному директору в світі 35 років. Я думаю, що у мене ще є кілька років попереду», — обмовився тоді журналістам 24-річний Герега-молодший.

Що стосується наступності і передачі бізнесу в його руки, з боку батька в ЗМІ ніякої інформації не надходило. Зараз, згідно з інформацією на його сторінці в Facebook, Тарас обіймає посаду віце-президента в Громадській організації «Епіцентр дітям». 

Сергій Кузьменко

У центральній Україні добре відома група компаній «УкрАгроКом» і «Гермес-Трейдінг». Відомо й їх нову назву — «АгроВіста». Ця структура під керуванням Анатолія Кузьменка обробляє 82 тис. га в Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Основний профіль — рослинництво, виробництво цукру і тваринництво. 

Його син, Сергій Кузьменко, народився у 1975 році в с. Головківка Кіровоградської області, де понад 20 років знаходиться головний офіс компанії. У 1997 році закінчив Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування, спеціальність — вчений агроном. А в 2011 році закінчив Дніпропетровський регіональний інститут державного управління, отримавши ступінь магістра державного управління.

Його трудова діяльність нерозривно пов'язана з компанією «УкрАгроКом». Починав як звичайний вантажник в місцевій агрофірмі, пізніше — агроном агрофірми «Головківка», головою якої в той час був його батько Анатолій Кузьменко. 

Переломним для Анатолія та Сергія Кузьменка став 2000 рік. На базі старого колгоспу Анатолій Кузьменко заснував компанію «УкрАгроКом», яка згодом переросла в агрохолдинг «АгроВіста». Сергію ж дістається посаду комерційного директора в новоствореній компанії. І протягом 6 років він реалізовував свій потенціал разом з батьком. 

Однак з 2006 року вирішив піти в політику. З 2006 по 2012 роки встиг спробувати себе в ролі заступника голови Олександрійської районної ради, голови Олександрійської райдержадміністрації, заступника голови Кіровоградської обласної державної адміністрації, а в листопаді 2012 року став народним депутатом Верховної Ради України VII скликання від «Партії Регіонів». 

Пізніше указом Петра Порошенко був призначений головою Кіровоградської ОДА. 

Варто відзначити, що це призначення викликало серію мітингів і акцій протесту, в тому числі Сергія Кузьменка звинувачували в поставках «тітушек» для боротьби проти протестуючих в період Євромайдану. Згодом указом Володимира Зеленського він був звільнений з займаної посади. 

Незважаючи на це, він не припиняв спроби повернуться в політику. 25 жовтня 2020 року його обирають мером Олександрії. За нього віддали свої голоси 57,21% жителів. Сам Сергій Кузьменко, коментуючи мотиви, що спонукали його знову повернутися в політику, говорив, що місто відстає в розвитку, а він не хоче з цим миритися. 

«Часто чую від олександрійців, що місто зупинилося в розвитку, що на околицях досі залишаються проблеми, молодь їде, не вистачає сучасних локацій для відпочинку. Саме жителі Олександрії наштовхнули мене на рішення балотуватися на посаду міського голови. У Олександрії є потенціал, його потрібно розвивати», — говорив політик в інтерв'ю одному українському виданню. 

Судячи з чітко обраної дороги, Сергій обрав свій шлях, і на цьому етапі він не пов'язаний з агрохолдингом.

Андрій Засуха

Агрофірма «Світанок» обробляє 80 тис. га землі в Київській області. Її засновниця — Народний депутат України ІІІ-VI скликань і Герой України Тетяна Засуха.

Андрій Засуха (син Тетяни) опікується більшою мірою футбольною командою «Колос», у якій він є кінцевим бенефіціаром. Також він є засновником благодійного фонду «Добробут села» і громадської організації «Київська обласна асоціація футболу».  

У відеоінтерв'ю журналісту Вацко Live Андрій підтвердив, що головним спонсором його футбольної команди є агрофірма «Світанок». Також він додав, що їх клуб не потребує додаткових спонсорів, так як вони забезпечені всім необхідним. 

«Зараз всі серйозні спонсори зайняті Національною збірною України з футболу. Іншим реклама особливо і не потрібна, за моїми розмовами з рекламодавцями. Однак я особливо й не шукав їх. Слава Богу урожай є. Нам цього достатньо», — каже Андрій Засуха.

За словами Андрія, сім'я всіляко його підтримує у цьому напрямку і розглядає захоплення сина як частину бізнес-структури «Світанок». І хоч зараз ФК не приносить доходів, Андрій вірить в його успіх. 

Як і батьки, Андрій Засуха пробував свої сили в політиці. У 2020 році намагався пройти в Київську обласну раду від партії «Батьківщина», але не так успішно як Анатолій і Тетяна Засухи. 

Що стосується агро, то в 2018 році Андрій Засуха заснував компанію «НАГРО ПЛЮС», яка займалася вирощуванням зернових і технічних культур в Київській області. Однак судячи за даними платформи YouControl, він більше не братиме участі в операційній діяльності. Зараз засновником значиться Інна Розгоновая, а керівник підприємства Андрій Давиденко. Крім того, у 2019 році у підприємства було анулювання свідоцтва ПДВ через відсутність поставок і неподання декларацій. 

Імперія Леоніда Яковишина 

Леонід Яковишин, засновник і власник агрокомпанії «Земля і Воля», яка обробляє в Чернігівській області 32 тис. га, стурбований питанням передачі бізнесу і вже зараз доглядає наступників на ключові пости. 

«Питанням правонаступництва стурбований постійно. Придивляюся, хто і на які посади підходить. Є чимало прикладів, коли після смерті засновника господарства розорялися і пропадали», — говорить він в ексклюзивному інтерв'ю Latifundist.com. 

За його словами, його онук працює разом з ним заступником, а молодший онук тільки вчиться в Англії. Вибір місця навчання, за словами Леоніда Яковишина, упав на Великобританію через якості освіти. 

«У світі два найвідоміших і сильних місця для дітей з мізками — Кембридж і Оксфорд. Мій онук — в Оксфорді», — не без гордості заявляє власник агрокомпанії« Земля і Воля».

Характеризуючи свого онука, Леонід Яковишин відзначає його знання в IT-індустрії та економіці. Однак сам онук-студент не сильно прагне продовжувати справу Леоніда. 

«Він мені каже:« Дід Льоня, я ніколи сюди не повернуся. Ти що, не бачиш, я все на відмінно здаю. Купа фірм мене захоче забрати після закінчення навчання. Виберу ту, де краща зарплата. Хто дасть $10 тис. — там і залишуся», — ділиться Леонід Яковишин.

Олександр Дробязко 

Власник «Аграрної технологічної компанії» Юрій Дробязко в відеоінтерв'ю зазначив, що його син Олександр разом з ним бізнесом ніколи не займався, а вів свій бізнес.   

«Він не став мажором, і це дуже здорово. Навчався в американському університеті три роки і кинув його. Я не став його вмовляти продовжувати навчання, але сказав, що грошей можу дати тільки на хліб і на лікування. На все інше, будь добрий, зароби собі сам», — каже Юрій Дробязко. 

Читати по темі: Як керувати агрохолдингом: правила Юрія Дробязко

Так Олександр і зробив — пішов працювати в аграрне підприємство. Батько придбав йому автомобіль «Ниву», на якій Олександр перший час і їздив. Намагався давати поради синові, але той сприймав їх насторожено.

«По ходу роботи давав поради, на які він спочатку реагував не дуже добре. А потім, після народження онука, все змінилося. У нього з'явилася інша міра відповідальності», — згадує власник «Аграрної технологічної компанії».

Сьогодні Олександр Дробязко керує дослідним відділом компанії АТК. Він також виступив одним зі спікерів online-курсу «Чітке Точне Землеробство» освітньої платформи «Культиварій», у ході якого поділився своїми знаннями по точному землеробству.

Сім'я Шуфані

Говорячи про родину, Саід Шуфані, засновник виробничої групи Variant, відзначав, що саме завдяки сімейності було простіше досягати взаєморозуміння, розподіляти ролі чи ставити завдання. Сьогодні більшістю компаній корпорації керують його сини — Даніїл і Денис та інші члени сім'ї. Однак одними сімейними зв’язками засновник «Варіант Агро Буд» не обмежується.

«Посади в компанії не роздаються тільки за принципом родинних зв'язків. Компетентність, професіоналізм і особистісні здібності — головна умова при підборі кадрів», — розповідав в 2017 році Саід Шуфані.

За словами Саіда, починаючи з 12 років його сини під час літніх канікул працювали на виробництві. Спочатку на збірці, де можна було дитині дозволити легкі операції. Потім перейшли працювати в цех. І так, крок за кроком, підіймалися по кар'єрних сходах до тих посад, на яких сьогодні працюють.

«Рекомендую кожному батькові, який займається бізнесом і хоче, щоб його діти продовжили сімейну справу, залучати дітей до процесу з малого віку. Перебувати разом, вчитися разом. Інакше вийде ситуація, коли батько знаходиться на одній планеті, а син — на інший», — зазначає Саід Шуфані.

Даніїл згадує, як його, трирічного хлопчика, батько приводив на виробництво і дозволяв покермувати навантажувачем. Після був підробіток на заводі під час шкільних канікул, а в 18 років він влаштувався бригадиром у цех зі складання супутникових антен. Пропрацював там два роки до посади заступника начальника виробництва.

За словами Даніїла, у роботі його наставляв сам батько, а стимулював розвиватися колектив. Начальник цеху, до якого спочатку прийшов юний співробітник, був до нього суворий і вимогливий, не дивлячись на те, що це син власника компанії. Можливо, по молодості хлопець не завжди сприймав зауваження свого керівника, але сьогодні дуже вдячний йому за те, що той дав відчути, як це бути підлеглим і яких помилок в спілкуванні з людьми краще не допускати.

«Сини навчилися цінувати працю людей. У них є розуміння того, що таке виробництво знизу, а не тільки зверху», — пояснює Саід Шуфані.

І додає, що він і його діти керують різними підприємствами корпорації і довіряють один одному в плані управління. У справи один одного не втручаються і допомагають тільки на прохання. А ще Саід Шуфані каже, що діти його багато чому вчать.

«Вони мене вчать бути динамічним, прогресивним, йти в ногу з часом. У свою чергу, я їх вчу бути стриманими і спокійними в роботі. Щоб ніякі тимчасові хмари не могли вплинути на настрій і роботу», — розповідає засновник« Варіант Агро Буд».

Говорячи про цінності, які він, як батько, передав своїм дітям, Саід Шуфані, зазначає порядність, повага до колективу і любов до своєї батьківщини, до України.

Дмитро Кобзаренко

20 травня 2021 року у віці 55 років пішов з життя директор компанії «Завод Кобзаренко» Анатолій Кобзаренко. Він був засновником і керівником таких провідних машинобудівних компаній, як «Завод Кобзаренко», «Кобзаренко Агро», «Компанії Кобзаренко» в Сумській області і Kobzarenko sp. z oo в Жлобниці (Польща).

Серед його людських якостей знайомі та друзі відзначали доброту, щирість і гарне почуття гумору. Анатолій Кобзаренко був амбітним управлінцем. Під його керівництвом «Завод Кобзаренко» реалізовував близько 1700 одиниць причіпної техніки, виробленої в Липовій Долині та Ромнах на Сумщині. Техніка відправлялася на експорт в 31 країну світу (країни ЄС, ОАЕ, ПАР, Австралії, Індії, Казахстану, Узбекистану та інші).

Після його смерті обов'язки директора компанії були покладені на сина — Дмитра Кобзаренко. Про це компанія повідомила на своїй сторінці в Facebook. У повідомленні зазначено, що «Завод Кобзаренко» продовжує рух вперед до встановленого плану 1,5 млрд грн.

Що відомо про Дмитра? Що він закінчив в 2016 закінчив НТУУ КПІ (спеціальність інженер-машинобудівник) і навчався в магістратурі університету ім. Отто фон Геріке (Німеччина). Обіймав посаду продакшн-директора «Заводу Кобзаренко». А ще Дмитро захоплюється мотокросом. До слова, у 2020 році команда «Заводу Кобзаренка» стала чемпіоном України з мотокросу.

Євген Карпусь

Євген Карпусь — син генерального директора і співвласника ГК «Деметра» Віктора Карпуся. Працює з батьком вже більше десяти років. Але спочатку починав свій кар'єрний шлях у банківській сфері. Бачачи, що робота не приносить синові задоволення, Віктор Карпусь запропонував йому перейти працювати в сімейний бізнес.

«Спочатку він в сервісному відділі попрацював. Потім почав займатися специфікаціями, прорахунками, спілкуванням з клієнтами. А зараз я йому передаю практично всі. Хочеться, щоб він ріс і переймав бізнес. І справляється він добре», — зазначив Віктор Карпусь.

І додав, що йому імпонує аналітичний склад розуму сина. Адже той може широко розібрати ситуацію, відчути її і зрозуміти, як в результаті правильно вчинити.

Далі буде…

Джерело: Latifundist.com