Як керувати агрохолдингом: правила Юрія Дробязко

Юрій Дробязко — акціонер декількох десятків аграрних компаній, власник «Аграрної технологічної компанії», керівний партнер в агробізнесі на 80 тис. га. У 2019 р. запустив Grain Power school — дворічну школу агротехнологій/агроменеджерів. Широко відомий у вузьких колах як Аграрний Диктатор.

В інтерв'ю для Latifundist.com Юрій Дробязко поділився, що найважча історія в житті — це коли ти вранці думаєш: чим себе зайняти цілий день? А коли кожного дня є що робити, щось кличе і щось відбувається — це насправді велике щастя. 

Про те, як неочікувано для себе змінити сферу діяльності, в чому секрет прибуткового бізнесу та чи соромно бути бідним — дізнаєтеся у цьому матеріалі.

Працювати в агробізнесі — справа випадку

Юрій Дробязко займається сільським господарством вже понад 20 років. Проте починав з відділу фосфорорганічних сполук інституту органічної хімії, отримуючи зарплату в $7 на місяць. Оскільки таке фінансове положення було зовсім не зручним для сім’ї, Юрій вирішив спробувати себе у ролі комерсанта. 

«Мені стало дуже соромно за те, що я бідний. Я звільнився з інституту і пішов на ринок продавати цигарки. Так, мій дохід став $20 в день, що прирівнювалося зарплаті в інституті за квартал. Маленькими кроками я почав розвиватися в цій сфері. Адже у кого є мізки, той, як мінімум, може удосконалити свою роботу», — розповів Юрій Дробязко.

Шлях в агробізнес виявився неочікуваним і для самого Юрія. Одного разу підприємець розрахувався з ним не грошима, а селітрою. Дробязко своєю чергою продав її. У ході такої співпраці зацікавився агросферою, а з часом і відкрив власну агрокомпанію.

«У 2002 році я вже зрозумів, що я не настільки багатий, щоб займатися сільським господарством. Хоча завдяки пізній і недружній весні, коли всі наші озимі зернові не взійшли, ми почали сіяти кукурудзу і соняшник у себе на полях. Тому, як то кажуть, лихо не без добра», — додав Юрій Дробязко.

Колишній водій — директор великого підприємства

Керівник «Радомишльського овочевого підприємства» — колишній водій Юрія Дробязко — Валерій Бібіков. Він має «програму», яку необхідно виконати. У написанні програми брали участь як Юрій Дробязко, так і Валерій Бібіков. Останній зізнається, що йде до цілі, не звертаючи увагу на деталі. 

«По-перше, це людина з вищою освітою. По-друге, це активний хлопець. По-третє — це дисциплінована людина. Цього достатньо, щоб виконати поставлені перед ним завдання», — пояснив своє рішення Дробязко.

Придбання автомобілів персоналу

У «Аграрній технологічній компанії» співробітникам купують автомобіль «Нива». При цьому, компанія надає комплект зимових та літніх шин і забезпечує паливно-мастильні витрати. Працівник може їздити на машині для виконання робочих завдань, а також пересуватися у власних справах, але самостійно виконувати ремонт автомобіля. Через 4,5 роки він стає особистою власністю робітника. Потім йому пропонують пересісти за кермо Renault Duster і згодом стати його власником. 

«Протягом трьох років я не витратив жодної копійки на ремонт автомобіля і він чудово їздив. Ця методика спрацювала. Кращої системи я не уявляю. Потім мені все одно, буде працівник їздити на «Ниві» чи Renault Duster. Це його особиста справа. Багато співробітників не продають свої «Ниви» і їздять на них по роботі. При цьому Renault Duster майже нові. Така методика подобається і працівникам, і мені», — поділився Юрій Дробязко.

Контроль крадіжок в агро

Юрій Дробязко поділився результатами аналізу використання пального для 16 тракторів John Deere. Було вирахувано, що у 15 сільгоспмашин через форсунки пройшло на 4%-8% більше пального, ніж було заправлено. Лише один трактор показав похибку в 1%. Виявилося, що на ньому працювали лише студенти. 

«Я не борюся з крадіжками. Я їх контролюю. Моя задача, щоб у мене крали, а не брали. Крадіжка — це приховане розкрадання власності. Мені здається, що у нашій країні, на жаль, у суспільній свідомості не є незручним купляти крадене. Тому повністю викорінити це мало ймовірно», — заявив Юрій Дробязко.

Достойні умови та зарплати

Юрій Дробязко наголосив, що тема крадіжок і вирахування, наскільки можуть одурити власні співробітники, є дуже неприємною і огидною. Особливо, якщо керівництво добре ставиться, піклується і забезпечує працівникам гарні умови роботи.

«У компанії «Волкрафт», якою займається мій син, офіційна зарплата співробітників становить $500 на місяць. Плюс виплачуються гарні гроші за відрядження, а також «виробіток». У сезон механізатор може заробити за місяць $3 тис. Це дуже гарні умови роботи», — пояснив Юрій Дробязко.

«Мій син не мажор і це чудово»

Олександру Дробязко наразі 28 років. Він навчався 3 роки в США. Потім вирішив залишити університет і почав працювати технологом на підприємстві у батька. Його першим автомобілем також стала «Нива». Юрій запропонував синові роботу, був готовий забезпечувати йому хліб і лікування, а на все інше хотів, щоб Олександр заробляв самостійно. Він почав більш свідомо працювати, коли народився син (онук Юрія Дробязко). Зараз Олександр керує машинно-тракторною станцією «Волкрафт».

«Є люди талановиті, у яких є харизма і вони одразу можуть керувати людьми. А комусь необхідно вчитися керувати спочатку 10 працівниками, а потім 20. Я хотів, щоб спочатку у нього був невеликий колектив. У мене, як у батька, дуже критичний погляд. І мені дуже не подобається, що він робить. Я зміг би це зробити краще. Але ж я і більший досвід маю», — розповів Дробязко.

Школа аграрного диктатора 

Офіційно відома як Grain Power School, а в народі — Школа аграрного диктатора, дворічна підготовка агротехнологів та агроменеджерів на базі АТК. 

У перший рік навчання студенти проходять практичні курси робіт на тракторі, обладнанні для обробки ґрунту, посівному комплексі, обприскувачі, комбайні у режимі реального часу в реальних господарствах. Другий рік навчання — менеджмент агротехнологічних процесів від планування посіву до реалізації врожаю. На практиці студенти навчаються основним прийомам планування сівозміни та врожаю, методами розрахунку оптимальної кількості і якості внесення мінеральних добрив та ін.

«Перший час мені було дуже цікаво спостерігати за тим, скільки людей прийшло до нас. Тому перший набір людей у 2019 р. був 138 студентів. Але оформилися і приступили до навчання лише 30 чоловік. Після першого тижня навчання залишилися лише 17 студентів. Сьогодні з першого набору працюють тільки четверо, тобто рівно 3% від першого числа бажаючих», — поділився керівник.

Власний літак — як спосіб контролю на полях 

Юрій Дробязко пролітає на власних літаках приблизно по 130 тис. км на рік. Для цього підготував 6 аеродромів на базі сільгоспмайданчиків та засіяних острівків у полі. 

«У мене є 2 невеликих приватних літака, які в грошовому еквіваленті коштують так само, як і їзда на Lexus. Але коли ти летиш на літаку, тобі видно все. Наприклад, можна облетіти 30 тис. га за 45 хвилин і з’ясувати, як вносили добрива, як відбувалося оприскування. Можна визначити, які помилки та проблеми на господарстві є техногенними, а які рукотворні», — додав Юрій Дробязко.

А що Вам найбільше запам'яталося з інтерв'ю на Latifundist.com? Діліться враженнями в коментарях до випуску! До того ж, якщо запропонуєте у своєму відгуку перспективну бізнес-ідею, яка зацікавить Юрія Дробязко, пляшка The Prisoner з кадру — Ваша. Нехай Ваша робота обов'язково приносить задоволення!