Сільські жінки в Україні обмежені у своїх можливостях сприяти агровиробництву

Сільські жінки в Україні обмежені у своїх можливостях сприяти сільськогосподарському виробництву та отримувати вигоду від нових можливостей, оскільки вони більше задіяні на неформальних робочих місцях та перевантажені багатьма іншими обов'язками. Сюди входять неоплачувана робота на сімейних фермах, щоденна робота по дому та догляд за дітьми та іншими членами сім’ї. Незважаючи на велике навантаження, їхні зусилля часто непомітні і отримують незначне визнання, економічну чи соціальну винагороду. 

Про це заявляє FAO у новому звіті.

«З моменту поширення пандемії COVID-19 багато жінок у регіоні опинилися у ще більш скрутному становищі, оскільки дослідження вказують на збільшення кількості випадків домашнього насильства та збільшення тривалості годин догляду за дітьми через поширене закриття шкіл, — сказала Доно Абдуразакова, старша радниця ФАО з гендерних питань та питань соціального захисту. — Сільські жінки з інвалідністю, жінки з груп етнічних меншин, такі як роми, жінки, які були внутрішньо переміщені, та багато інших, страждають від численних проблем».

Чоловіки становлять 71% усіх офіційно найманих працівників у сільському, лісовому та рибному господарствах, тоді як жінки в цьому ж секторі здебільшого працюють неофіційно. Жінками здійснюється 56% праці мігрантів в цілому по Україні та 58% праці мігрантів у сільській місцевості. Чоловіки частіше мігрують на заробітки за кордон, тоді як жінки, як правило, мігрують внутрішньо по країні.

Чоловіки частіше займаються великим рослинництвом (пшениця, кукурудза, соняшник), тоді як жінки, як правило, зосереджуються на садівництві та травах. Тенденція до чіткого розподілення  завдань повторюється у секторі тваринництва: жінки займаються виробництвом молока та роботою, пов’язаною з доїнням та доглядом за коровами, а чоловіки, як правило, відповідають за транспорт та механізовану працю.

Свіжі вакансії і для жінок, і для чоловіків