Вдома краще: чому не варто їхати на сезонні заробітки в Польщу

За останні роки Польща стала однією з найбільш привабливих країн для українських мігрантів. Наші земляки їдуть закордон не лише у пошуках кращої долі, а й з бажанням отримувати гідну зарплату та ще й у валюті. Чому українці вирішують повертатися додому і що радять співвітчизникам, які готові повторити їх трудовий шлях? Продовжуємо публікувати життєві історії українських заробітчан, які спробували працювати в Польщі, але повернулися на «Миронівську птахофабрику» групи компаній МХП.

Свіжі вакансії агробізнесу

До того, як відправитися на роботу в Польщу, молодший майстер ділянки заморозки Олександр Щур дев'ять років пропрацював на птахофабриці. Втомився від рутинної роботи і вирішив, що за кордоном дізнається і побачить багато нового. Через чотири місяці повернувся додому і тепер відмовляє від таких поїздок потенційних сезонних заробітчан.

До Польщі я поїхав і грошей заробити, і подивитися на світ — спробувати щось нове. До цього я працював на «Миронівській птахофабриці» на вирощуванні птиці. Після дев'яти років роботи мені здавалося, що тут я вже все знаю. Хотілося змін у житті. Знайомий розповів про перспективи роботи за кордоном, і я, недовго думаючи, погодився. Працевлаштували мене офіційно в забійний комплекс для свиней. Це сучасний завод, на якому працювали в основному українці і близько 10 поляків. Ставлення до всіх робітників з боку керівництва було нормальне. Але якщо я отримував в годину 13 злотих, то поляки $50-60 в день, причому незалежно від того, скільки годин вони відпрацювали.

По приїзду нас поселили в хостел, за який ми платили по 3 злотих в день. Харчування було організовано на заводі, але додатково ще доводилося собі купувати їжу, так як її не вистачало. Машину надали, щоб ми могли їздити самі на роботу. Не безкоштовно, звичайно, за 1 злотий в день. Працював підсобним працівником на складі готової продукції, на нічній мийці, у відвантажувальному цеху. Там особливо ніхто і не питав, де ти хочеш працювати. Прийшов на зміну, і куди тебе поставили, там і працюєш. Вихідний був в суботу. Що стосується навантаження, то я не можу однозначно стверджувати, що було дуже важко. Бували різні ситуації. Наприклад, в забійний день, якщо були великі замовлення, то ми могли спати по 4-5 годин на добу, а решту часу працювали. А були й такі моменти, коли попрацювали три години і роботи немає.

Після першого місяця перебування в Польщі я порахував свій заробіток, порівняв з тим, який отримував в Україні, і вийшло зовсім не те, на що розраховував. Але тоді це виправдовувалося тим, що я тільки приїхав і почав вливатися в роботу. На другий місяць я вже задумався, а останні місяці добував тільки для того, щоб забрати ті гроші, які заробив. В Україні у мене була сім'я — дружина і діти. Гроші пересилав їм. Поспілкувавшись з іншими заробітчанами, прийшов до висновку, щоб куди б ти не поїхав, щоб заробляти нормальні гроші, потрібно їздити на одне підприємство рік, два або три. А ще краще забрати з собою всю сім'ю. Але і в Україні за три роки можна знайти гідне місце роботи. На ті гроші, які польський роботодавець платить українцю, жити там дорого. Продукти в магазинах дорогі, за житло та проїзд потрібно теж платити.

Після повернення додому вирішив спробувати влаштуватися на колишню роботу, тільки на нічну мийку в забійний цех. Якщо раніше я боявся такої роботи, то польський досвід допоміг мені перебороти цей страх. У відділі кадрів відповіли, що за станом здоров'я (проблеми із зором) мене не можуть взяти на наявну вакансію. Коли я виходив з відділу кадрів, мене побачив Віталій Пронь, керівник цеху різання, з яким ми ще на вирощуванні з початку відкриття птахофабрики працювали. Він мені сказав, що йому потрібні працівники. Так я потрапив до відділу заморозки. На сьогоднішній день на птахофабриці я працюю 11 років.

Польському заводу до нашого далеко. Я працюю на кращому обладнанні і можу з упевненістю сказати, що в Україні і навіть в Європі мало хто може зробити таку продукцію, яку я тут роблю. Компанія постійно розвивається, а з нею йде розвиток працівників, і все це виливається в кінцевому підсумку в їх фінансовий достаток. Поїздкою до Польщі я хотів домогтися якихось кращих змін в своєму житті. У результаті отримав нову роботу в Україні з гідною платнею.

Вакансії компанії

Коли один з наших співробітників звільнявся, щоб їхати в Польщу на роботу, я йому розповів свою історію і що не особливо вигідно там працювати. Він з'їздив на рік і повернувся до нас, працювати на різку. Спробував, так би мовити, на собі. Тепер теж не бачить сенсу шукати щастя за кордоном. Тут у нас стабільна зарплата, оплачувані лікарняні та відпускні, премії, поїздки на конференції і в санаторії. А головне — ти живеш у своєму місті і бачиш кожен день своїх рідних. Я навіть зараз не кажу знайомим, яка у мене і дружини зарплата (вона теж працює на птахофабриці). Тому що вони не вірять в ці цифри, сумніваються, що такі гроші можна отримувати в Україні.