Вдома краще: антисанітарія на заводі у Польщі та 12-годинний робочий день

Українці їдуть на заробітки в інші країни з різних причин. Ними рухає бажання заробити гроші на покупку власного житла, машину, на освіту дітям, допомогу близьким або залишитися за кордоном. Цей список можна продовжувати, оскільки у кожного різні життєві обставини. Наш герой відправився до Польщі, щоб не тільки заробити, але і щось змінити у своєму житті. Чому українці вирішують повертатися додому і що радять співвітчизникам, які готові повторити їх трудовий шлях? Продовжуємо публікувати життєві історії українських заробітчан, які спробували працювати в Польщі, але повернулися на «Миронівську птахофабрику» групи компаній МХП.

Свіжі вакансії агробізнесу

Оператор цеху пакування Михайло Ковальчук працював у Польщі 4 місяці. Поїхав через інтерес і з метою заробити гроші. У підсумку побачив Балтійське море, схуд на 12 кг і зрозумів, що в роботі найголовніше — стабільність.

Друзі порадили їхати в Польщу на роботу, хоча на той момент я вже працював на «Миронівській птахофабриці» два місяці. Розповіли, які там перспективи. Мені стало цікаво, і я вирішив їхати. Потрапив в місто Гданськ на завод по переробці риби. У мої обов'язки входила заморозка риби в морозильних камерах і видача на вибірку. З одного боку, робота мені подобалася — нічого складного в ній не було, а з іншого боку, не подобалася антисанітарія на заводі і те, що потрібно було проводити на ногах 12 годин на день. Наш робочий день починався о 6 ранку і закінчувався о 6 вечора. Вихідний був один раз в тиждень, під час якого ми відсипалися. Житло нам надавали безкоштовне з усіма зручностями: з кухнею і пральнею.

На заводі працювали українці, білоруси і молдавани. Вважаю, що як ти себе покажеш, таке і ставлення до тебе буде. До мене керівництво нормально ставилося. Працював поруч з жінками-пакувальницями, і з ними практично спілкувався весь робочий час. Польську мову не вивчив за цей час, оскільки всі розмовляли українською або російською.

Через чотири місяці в Україні мені запропонували стати хрещеним батьком дитини. Від цієї пропозиції не можна було відмовлятися і я вирішив повернутися. Назад не захотів більше їхати. Взяв документи і пішов влаштовуватися в МХП на ту ж посаду, на якій я працював до поїздки. Мене взяли у відділ пакування, тільки в другу зміну. Я стежу за пакувальною машиною і у разі потреби регулюю її роботу. Тут у нас прекрасний колектив, на який можна завжди покластися.

Вакансії компанії

Що мені дала поїздка до Польщі? Досвід. Країна мені дуже сподобалася, а ось робота не дуже. Перше, що впадало в очі — відсутність санітарії. У МХП з цим дуже суворо. Друге — недосвідчене начальство. Мене не знали куди прилаштувати, постійно змінювали обов'язки. Зараз у мене стабільна робота: я знаю, у скільки мені приходити на роботу і о котрій годині йти. Я знаю свої обов'язки, отримую точно в строк заробітну плату. У мене є оплачувана відпустка та лікарняні. Поруч рідні. Поки тут стабільна робота й зарплата нікуди і їхати не хочеться.