Нотатки студента-заробітчанина про практику в Німеччині

Українські аграрні університети мають декілька переваг, серед яких і можливість пройти практику за кордоном. Хтось їде заробити грошей, хтось отримати новий досвід, а хтось просто хоче побачити світ та знайти своє місце у світі.

Університетські центри з міжнародної практики зазвичай пропонують широкий вибір країн, в які можна поїхати на літо (зазвичай, практика триває близько 3 місяців, проте є програми і на 6 місяців або рік). Найчастіше це країни Європи: Польща, Німеччина, Данія, Швеція, Англія, хоча аграрні виші пропонують відвідати і більш далекі країни, як США, Канада або Австралія.

Дмитро Пізняк, студент першого курсу магістратури Сумського НАУ

В 2018 році я проходив практику на німецькій фермі, де моїм головним обов’язком був збір огірків на полі, і саме своєю історією студентського «заробітчанства» хотів би поділитися.

«Я працював у самому центрі Баварії»

 

Ферма Maidl Gemüse знаходилася у самому центрі Баварії, в місті Айхендорф. Це сімейна ферма, якою управляє донька фермера, що все життя присвятив своїй фермі та вирощуванням овочів.

Ферма спеціалізується на овочах, таких як китайська капуста, селера, буряк, білої і червоної капусти, огірки почали вирощувати в 1986 році. Крім вирощування, німці займаються конярством.

Самих членів сім’ї на фермі працює 4 чоловіки: старша пара господаря та господині, а також їх дочка з чоловіком. Є постійний штат працівників — секретарка та декілька бухгалтерів. Всіх інших, а саме таких заробітчан, як ми, господарі наймають через фірми. Сотні українських студентів приїжджають до Баварії кожного літа, щоб заробити трошки грошей. Проте головна умова — треба бути студентом аграрного університету.

Крім українців, приїжджають на роботу й інші, наприклад, у нас були поляки і румуни. Часто вони працюють не один сезон, а тому і займають інші позиції. Стають вже не простими збиральниками овочів, а керівниками груп — перевіряють роботу інших та видають штрафи, якщо робота була неякісною.

Українські заробітчани на практикі в Німеччині

Все ж ми могли спілкуватися з дочкою фермера: вона контролювала нашу роботу, чи не порушуємо ми умови перебування в країні та видавала нам зарплату.

«Вставав о 4 ранку та їхали на роботу в автобусі по 40 чоловік, щоб мінімум 12 годин лежати на тракторі та збирати огірки»

 

Саме таким одним реченням можна описати мою роботу впродовж 2,5 місяців. Кожного ранку ми їхали з нашого гуртожитку на поле, лягали на трактор-літак та працювали поки були огірки на полі. Жартую, але в сезон потрібно було відпрацювати і по 12, і по 14 годин на полі в саму спеку.

До речі, трактор наш називався літаком із-за його форми, який має наче 2 крила, взагалі ж то, нормальна його назва — флюгер. На кожному крилі такого трактора працювало по 12 чоловік. На нашому тракторі було 24 українці, 1 тракторист — румун або поляк та 2 поляки, які перевіряли як делікатно ми збираємо огірки та контролювали чи не пропустили ми овочі в рядку. Також ми розбирали трактори та систему поливу огірків.

Наш трактор-літак у полі

Начебто і працюєш лежачи, та все одно це тяжка фізична праця. Дуже втомлюються руки та шия. А ще потрібно подбати про довгі рукава на одягу (при температурі мінімум +25 в полі), адже можна обколоти собі руки. Тому і дівчат на таких фермах не багато, в основному хлопці. Проте це можливість познайомитися з людьми з різних куточків України.

«Довжина одного рядка на полі складала від 350м і до 650м. За 1 день ми назбирували більше ніж півтора причепа огірків. Вага одного причепа з огірками складала 4.5 тонни»

 

Вихідні у нас були «плаваючими», при бажанні можна було взагалі не брати. Мета усіх заробітчан — заробити якомога більше, тому деякі, а особливо румуни, могли працювати місяцями без вихідних. Також могли з’явитися у нас і «примусові» вихідні — штрафи — коли перевіряючі відправляли на відпочинок тих, хто погано працював. Офіційно у нас була така система штрафів:

• Перший штраф — 1 день відпочинку;
• Другий — 3 дні;
• Третій — 5 днів;
• Четвертий — 10 днів;
• П’ятий — звільняли.

Проте на практиці працювала лише одна система — за перший же штраф можна отримати три дні «відпочинку». А за ці дні треба ще платити за житло та купувати собі їжу. До речі, найближчий магазин знаходився в 3-4 км від гуртожитку, до якого раз на тиждень нас возив автобус, тому скуплялися відразу і на декілька тижнів.

Окрім роботи, не забували ми і про відпочинок. Недалеко від нашого містечка був аквапарк, де ми могли проводити наші вихідні за символічну платню, особливо, якщо маєш студентський квиток (навіть якщо український). Звичайно ми подорожували. Ми відвідали столицю Баварії — Мюнхен та прилежні містечка.

Мюнхен, Німеччина

В час нашої відсутності ми не забували і про нашу Україну. 24 серпня, День незалежності, припав саме на мій робочий день в полі, тому можете уявити як 24 людини, більшість з яких хлопці, заспівували гімн в полі.

«Я не хочу скаржитися, що там було погано. Я отримав свій досвід, заробив грошей, побачив світ. Але більше не поїду»

Кажуть, що вдома краще. Після такого досвіду я можу погодитися. Хочеться шукати своє місце тут, в Україні, а в Європу їздити на відпочинок.