Вдома краще: чи можливо працювати далеко від сім'ї?

Нерідко можна почути, як добре працювати за кордоном: і рівень життя там інший, і зарплати в рази вище. Ось і залишають українці свої сім'ї, роботу, щоб спробувати «щастя» на польських, чеських або німецьких підприємствах. Причому, згідно з офіційною статистикою, в даний час трудова міграція має сезонний характер. Від цього найбільше страждають аграрні підприємства, оскільки пік звільнень припадає на травень-жовтень, коли потрібні робочі руки. Але чи дійсно так легко і комфортно працювати в чужій країні? Чи справді реальність відповідає тій картинці, яку малює закордонний роботодавець? За відповіддю ми вирушили на «Миронівської птахофабрику», яка входить до складу агрохолдингу МХП. Пропонуємо познайомитися з історіями співробітників птахофабрики, які виїжджали на заробітки, але повернулися працювати в агросектор.

Вакансії компанії МХП

Працівник з комплексного обслуговування сільськогосподарського виробництва Євген Мороз на собі відчув, як це працювати далеко від сім'ї і спілкуватися з сином тільки по телефону. Вважає, що гроші, які платять українцям за кордоном, можна отримувати і вдома. Головне — завзятість і бажання досягти поставленої мети.

На заробітки за кордон вирішив їхати за порадою своїх друзів. У мене на той момент вже була сім'я і мрія — придбати своє житло і машину. Фірма, від якої я їхав до Чехії, надала мені робочу візу на три місяці і страховий поліс. Обіцяла ставку, більшу зарплату і роботу на складі. За фактом працював в поле — збирав полуницю. Замість ставки гроші нараховували за вироблення. Виходить, що розраховував на одне, а отримав інше. Але оскільки я вже витратився на візу і на дорогу, то вирішив назад не їхати і хоча б відпрацювати ці гроші. Потім вже дізнався від хлопців, що не все так добре на закордонних заробітках: можуть не заплатити гроші або заплатити меншу суму. Були й такі хлопці, які, пропрацювавши місяць, їхали з підприємства.

Мені здається, що заробити хорошу суму за кордоном можна, але якщо не витрачатися на житло, проїзд, харчування. А як без цього? В результаті ти отримуєш на руки ту ж суму, яку можеш отримати, працюючи в Україні на великому підприємстві. Але вдома ти знаєш, що отримаєш зарплату, можеш спілкуватися з рідними і бачити їх кожен день, можеш відпроситися з роботи, якщо захворів. А за кордоном ти як раб: прийшов і робиш кожен день одну і ту ж роботу. Це чужа країна і емоційно дуже тягне додому, особливо, якщо є до кого.

Українців на підприємстві працювало багато. В основному це були жінки із Закарпатської області. Скажу відверто, чоловікам збирати цілий день полуницю дуже важко. Вони їдуть на підприємство працювати вантажниками, а в підсумку їх посилають в поле. Але були і приємні моменти: можна було підсолодити своє життя полуницею. Думав, що, коли повернуся додому, не буду на полуницю навіть дивитися. Але вона у них вирощена на хімії і за смаком в рази гірше нашої. Звичайно, тепер з полуницею у мене багато асоціацій.

Мені пощастило, і на чеському підприємстві виплатили всі гроші, які я заробив. Повернувся додому і взяв в кредит житло. Влаштувався на колишню роботу майстром зміни. Але до того, як я їхав, там були переробки, за які доплачували гроші і можна було заробити непогану суму. Тепер же у мене була ставка і графік роботи три через три дні. Щоб тягнути кредит, потрібно було шукати додатковий заробіток.

І тут друзі порадили звернутися до відділу кадрів МХП. Я сходив на співбесіду. Запропонували посаду працівника комплексного обслуговування сільськогосподарського виробництва. Скажу відверто, в той момент мене не цікавило те, що з посади майстра зміни мені доведеться перейти на посаду простого робітника. Мене цікавила більше можливість хорошого заробітку.

Робота нескладна, але має деякі нюанси. Працюємо на виробничих ділянках позмінно. Одна зміна їздить на вибірку і ловить курей вагою 1,5-2 кг. На наступний день друга зміна їде на забій і ловить курей по 2,700 кг. Розсаджує їх в контейнери і відправляємо на забій. Звичайно, втомлюються дуже руки. Але такого, щоб вранці не хотілося йти на роботу, ще жодного разу не було. У нас дуже дружний колектив.

Ми один одному допомагаємо. Якщо втомився, то можеш відпочити або навіть взяти собі вихідний. Я коли тільки прийшов на цю роботу, все думав, як мене прийме колектив. А вони відразу почали допомагати і пояснили що до чого. У Чехії такого не було. Тобі дали кошик, і ти збираєш полуницю, ні з ким не спілкуючись. Тільки коли познайомився, почав допомагати людям, і вони у відповідь. Тут навіть не питали про допомогу, відразу підтримали.

Синові три роки. Коли працював в Чехії, то спілкувався з ним тільки по телефону. Зв'язок погана, через слово чутно. «Навіщо мені твої гроші. Приїжджай швидше!» — говорив син. А зараз дитина відчуває, що у нього є батько.

Попрацювавши місяць в МХП, я зрозумів, що можу отримувати майже таку ж зарплату, яку отримував в Чехії. Теж самий закордон. Тільки тепер я офіційно працевлаштований, не витрачаю гроші на харчування і можу проводити час з сім'єю. Тут хочеться йти на роботу, тому що колектив дружний. Пригадую, як у Чехії намагався підказати начальству, як можна поліпшити якісь моменти. Але до них же важко достукатися. Ти ніби хочеш зробити як краще, а вони думають, що ти розумніший їх. В результаті зрозумів, що це зайве.

Коли розповідаю друзям свою історію, вони не розуміють мене. Вважаю, що цей досвід потрібно отримати самому і тоді зрозумієш, де краще працювати: вдома чи в іншій країні. Я його вже отримав. Тепер поїду за кордон тільки в гості до родичів або на відпочинок.