Меланія Несмачна: Мені пощастило бути агрономом з навичками журналіста

Меланія Несмачна працює в Інституті сільського господарства Північного Сходу НААН. А шість місяців тому розпочала кар’єру журналіста у виданні Traktorist.ua. Нещодавно ми привітали її із захистом кандидатської роботи. Меланія Несмачна поділилася з AgroRobota.com.ua, як їй вдається поєднувати наукову, журналістську та агрономічну діяльність!

Читати також: Професія: аграрний журналіст

Я навчалася в Сумському НАУ на факультеті Агротехнологій та природокористування за спеціальністю «Захист рослин» (спеціалізація «Карантин рослин») напряму Агрономія. Хоча мої батьки наполягали на економічній освіті, але це було зовсім не моє. Це до сих пір не моє. Іншою крайністю був педагогічний університет: спеціальності «Філологія» або «Історія». У мене завжди були схильності до вивчення мов, але коли я думала про роботу вчителем, ці думки не приносили мені задоволення. Хотілося чогось цікавішого і принципово відмінного від того, що я знала. Тому, коли я почула про набір на спеціальність «Захист рослин», то подумала: «Чому б ні?».

В дитинстві я була мрійником і пережитий досвід комбайнування жита, коли я в 9 років сиділа у кабіні і споглядала краєвиди, додав плюс до мого остаточного рішення. До того ж Україна — велика аграрна країна. І сільське господарство — це та рука, яка нас годує. Аграрні спеціальності були і будуть актуальними завжди. Це дуже важливо у наш час глобальних змін, коли професії зникають. 

В Інституті сільського господарства Північного Сходу НААН я почала працювати одразу після закінчення магістратури в СНАУ. Перший рік для мене був адаптацією, де я зіштовхнулася з селекційною роботою. Але наприкінці року я задумалась про необхідність кар’єрного росту. Я з тих людей, яким постійно потрібно рухатися задля власного розвитку. Навчатися, здобувати навички, змінювати, прогресувати. Якщо цього не відбувається, я починаю «киснути». А це не є добре. До того ж, культура, з якою я працювала є досить цікавою. Це гречка. Вона мало вивчена і неймовірно загадкова. Тому здобуття ступеня кандидата наук  для мене було логічним завершальним етапом початку відносин з наукою, які тривали протягом чотирьох років дисертаційних досліджень. Отримання відповідного диплому, як доказ, що час не пройшов дарма.

Читати також: Професія: які дива можуть творити агрономи?

Про агро можна взагалі нескінченно говорити, однак найбільше мені запам’ятався випадок в перший рік роботи. Ми сіяли гречку до пізньої години. При чому, сіяли майже у прямому сенсі, оскільки техніка була дещо застаріла і потребувала такої майже вимерлої професії — сівальщика, який би стояв на підніжці сівалки та пильнував, чи не забилися раптом сошники і не відкрутився насіннєпровід. Ми з колегою стали на підніжку і поїхали. Ефект майже той, як коли стоїш на дошці для вейкбордингу і тебе тягне катер, але стояли ми на СЗ-3,6 і тягнув нас МТЗ повільніше. Перші три гектари ми пильнували за насіннєпроводами та сошниками, однак десь на четвертому, коли вітер вщух, заговорилися…Ми тут же почали сигналити трактористу, щоб заїхав на дозаправку, але він увімкнув музику настільки голосно, що не чув. Так ми їхали десь сотню метрів. Підсівання вручну запам’яталося надовго. 

Наразі я заглибилася в журналістику і поєдную її з агро. Я чула різні думки від колег, яка освіта потрібна агрожурналісту: аграрна чи журналістська. Одні говорили про складність освоєння принципово нової теми, а другі, що це завжди челендж, який сприяє саморозвитку. Але ж хороший аграрій не завжди є майстром пера! Тому я вважаю, що мені пощастило бути аграрієм з навичками журналіста. Моя освіта сприяла швидкій адаптації на посаді агрожурналіста. Головне — вміння аналізувати інформацію, міксувати, налаштовуватися на аудиторію, відчувати і любити її. Журналісту потрібно розуміти, який вплив він створює на читачів. Але є ще купа речей, які я освоюю до сих пір.

Мені цікаво писати блоги, розкриваючи тонкощі роботи тієї чи іншої сільгосптехніки безпосередньо під час її експлуатації. Коли беру інтерв’ю, то пам’ятаю, що аграрій — людина діла і це пояснює «небалакучість» деяких з них. Завжди потрібно починати з простих питань і відчувати атмосферу, адже часто доводиться брати коментарі якраз-таки у їх робочий час, а він триває з третьої-четвертої ранку до пізньої ночі.

Відгукнутися на вакансію журналіста Traktorist.ua

Нещодавно, під час виставки «АГРО-2020» я так заслухалася респондента, що на мить забула про те, що маю ставити питання, адже я журналіст. Але він так гарно і зважено розповідав. Наче казка, але не про ріпку, а про прес-підбирач.

Мрію взяти комплексне інтерв’ю у міністра освіти і науки, міністра агрополітики та президента НААН. Наразі ці три установи живуть кожна окремим життям, а хотілося б синергії. Можливо, якби всі зібралися за одним столом, аграрії чіткіше б розуміли, куди рухається сільське господарство.

Мене дуже часто запитують, чи важко писати про сільгосптехніку? Ні! Це челендж, який загартовує. Прогрес не стоїть на місці. Клімат, як і культури землеробства, змінюються. Нові рішення потрібні постійно і те, як з цим справляються виробники часом просто вражає. Варто лише поглянути на сучасні передпосівні компактори, сівалки і взагалі ґрунтообробні агрегати, які виконують декілька операцій одразу. Це мистецтво!

Зараз мій стаж роботи в науковій сфері — 6 років, а в агрожурналістиці — дещо більше півроку. І я б не хотіла змінювати свою роботу. Опанувати щось нове і прогресувати — завжди так. Я ж з деяким захопленням надіслала своє резюме. І тепер отримую задоволення, оскільки роблю те, що мені подобається: спілкуюся з людьми, дістаю інформацію, працюю над матеріалами. А у майбутньому, можливо, таки наважусь здобути диплом перекладача.

Якщо ви хотіли б розказати про практику, стажування або роботу в аграрній сфері як в Україні, так і за кордоном — пишіть нам на пошту: agrorobota@latifundistmedia.com. Ми будемо раді поділитися вашою історією!