Журналіст Анна Омбоді: Про кожного з аграріїв можна написати книгу

Нещодавно журналіст Анна Омбоді посіла третє місце в номінації «Агропромисловий комплекс» категорії «Бізнес» у щорічній премії PRESSZVANIE. AgroRobota.com.ua привітала журналістку з високим досягненням, а Анна Омбоді у свою чергу розповіла про те, що її надихає в роботі. 

Читати також: Професія: аграрний журналіст

Я ніколи не мріяла стати журналістом. Я навчалася у музичній школі та думала, що в майбутньому буду професійно співати. А у 8 класі хотіла стати судмедекспертом. Після закінчення школи, я подала документи одразу до декількох навчальних закладів, серед яких були медичний і педагогічний інститути. Але вирішила вступати у Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, бо там з’явилася нова цікава спеціальність — прикладна лінгвістика. У дипломі вказано, що я — лінгвіст-інформатик та викладач української мови. Але я не дуже хотіла бути педагогом, тому шукала інші вакансії. Одного разу, завітавши до редакції місцевої газети, мені порадили звернутися на телебачення, де якраз була вакансія журналіста. Проте я навіть не уявляла, як я буду там працювати, не маючи досвіду. Тим паче робота на камеру мене, правду кажучи, дещо лякала. Але я пішла. Згодом в моєму житті були ситуації, коли з'являвся якийсь третій варіант, про який ти навіть не здогадувався. Так вийшло і з вибором моєї професії. 

Робота журналістом на місцевому телеканалі затягнулася аж на 8 років. Потім мене запросили працювати в прес-службу райгосадміністрації, але з початком воєнного конфлікту у Східній Україні я залишилася без роботи. Через деякий час почала працювати на фрілансі й у 2016 р. написала перший текст для Latifundist.com. Того ж року я вступила на магістратуру в Луганський національний університет ім. Т.Г. Шевченка і почала вивчати специфіку медіакомунікацій. Не дивлячись на те, що після закінчення ВНЗ пройшло вже 10 років, і за плечима був досвід роботи журналістом, я розуміла, що нові знання будуть не зайвими.

Іноді я задумуюсь, чому обрала саме журналістику. Адже ця робота не була мрією з дитинства і я до неї прийшла з часом. Але згадую, що коли зустрічалася з майбутнім чоловіком, то листувалася з ним. За 4 років назбиралося дуже багато листів. Як потім сказав мій чоловік, він ще більше закохувався у мене, читаючи ці листи. А я, мабуть, не усвідомлюючи, йшла до своєї майбутньої професії.

Між іншим, мій переломний момент стався ще у 2013 році. Я була однією з учасників семінару в Алушті, який організувала компанія Deutsche Welle. Окрім мене було ще 11 журналістів з різних куточків України. Спілкування з колегами розширило мій кругозір і витягнуло мене з певних рамок. Саме тоді я зрозуміла, що навколо стільки всього цікавого, що ніколи не треба засиджуватися на одному місці. І дуже важливо — постійно розвиватися.

Я не мала аграрної освіти і коли прийшла працювати у Latifundist.com, то лягала спати пізніше і прокидалася раніше, бо треба було ознайомлюватися не лише з термінологією, а й розуміти, що відбувається у цій галузі взагалі. А справжній журналістський досвід прийшов з виїздами. Коли ти спілкуєшся з аграріями, то все одразу стає на свої місця. До того ж я люблю відрядження, бо дорога мене заспокоює і там я відпочиваю. Чого не скажеш про АгроЕкспедиції. Проте там є своя романтика агроподорожей.

Живе спілкування не тільки вимагає енергії, але й надзвичайно надихає. Треба бути ближче до людей і говорити з ними однією мовою. Я дуже люблю писати про історії успіхів компаній і людей, які там працюють. Мені здається, що про кожного з нас можна написати книгу. Навіть у пересічних людей в житті трапляється щось цікаве і я від кожного черпаю щось нове. А ще моя робота дає можливість не лише бувати на підприємствах, а й привідкривати читачам завіси та показувати, що відбувається за зачиненими дверима агрокомпаній.

Іноді буває і багато виїздів підряд, при цьому ніхто не відміняв редакційної роботи з дедлайнами. Тоді стає важко — і морально, і фізично. У таких випадках слід відпочити, набратися сил. Я займаюся кросфітом і силові навантаження дозволяють переключитися і не думати про роботу. А ще у вільний час вишиваю. 

Можливо через те, що я люблю рукоділля, то для мене написання тексту — як викладання мозаїки чи хрестиків на тканині. Тільки замість камінчиків і ниток ти береш слова і будуєш текст.  Якщо якийсь із фрагментів здається тобі некрасиво викладеним, ти використовуєш іншу мозаїку, інші кольори, міняєш її місцями, щоб в результаті вийшла картинка, яка тобі подобається. І яка сподобається читачеві.

Якщо ви хотіли б розказати про практику, стажування або роботу в аграрній сфері як в Україні, так і за кордоном — пишіть нам на пошту: agrorobota@latifundistmedia.com. Ми будемо раді поділитися вашою історією!

Поділитися