Тарас Барщовський: Людину можна навчити професіоналізму, але не людяності

Власник групи компаній TB Fruit Тарас Барщовський в інтерв'ю Latifundist.com і AgroRobota.com.ua розповів, чи змінилася робота підприємства в умовах карантину, як обрати топ-менеджера, про що запитувати кандидатів на співбесіді та як отримувати насолоду від роботи.

Latifundist.com: Як компанії працюється в умовах карантину?

Тарас Барщовський: Досить динамічно. Зараз займаємося підготовкою до нового сезону, продовжуємо інвестиційні проекти і відвантажуємо клієнтам готову продукцію.

У всьому світі суттєво зросли продажі соків, оскільки люди думають, що за допомогою вітаміну С хоч якось захистять себе від коронавірусу. Наші клієнти просять відвантажувати побільше концентрованих соків. Але, з огляду на карантинні заходи і те, що люди обмежені з виходом на роботу, це створює певний дискомфорт, — адже всім потрібно догодити.

Що стосується команди, то наші офісні співробітники виходять на роботу у разі потреби. Зайняті на виробництві працюють у звичайному режимі. Ми їх забезпечуємо усіма необхідними засобами захисту: масками, рукавичками, антисептиками і т. д.

Latifundist.com: Як карантин змінив Ваше життя і побут?

Тарас Барщовський: Я кайфую від карантину. Може, через те, що ми живемо за містом, недалеко знаходяться діти, і ти починаєш цінувати те, що раніше не цінував. Як було раніше? 3-4 дні на тиждень мене не було вдома. Я практично жив в літаку. А днями провів дві великі онлайн-конференції з клієнтами — компаніями, які є найбільшими виробниками соків в світі.

Які плюси від усього цього? Якщо раніше 1-2 млн грн йшло на відрядження, то зараз гроші залишилися в компанії. При цьому нічого не змінилося, все працює.

Але, з іншого боку, ти не можеш продавати продукт по телефону. У будь-яких переговорах ти 10 хвилин говориш про бізнес, а весь інший час — про життя, тому що весь час бачишся з цими людьми то в Америці, то в Китаї. Якийсь час продажу можна проводити дистанційно, але як далі буде — невідомо.

Плюс я на 100% впевнений, що ефективність роботи співробітників з дому дорівнює 20-30%. Домашні стіни розслаблюють людей.

Latifundist.com: Ви це помітили по команді?

Тарас Барщовський: На роботу ходить весь топ-менеджмент. Але, звичайно ж, багато людей розслаблені. У нас тільки один з топ-менеджерів як ходив в краватці і сорочці, так і ходить. Всі інші, включаючи мене, ходять в футболках і кросівках. Це не дисциплінує людей, а розслабляє.

Latifundist.com: В Україні повернулася армія заробітчан. Чи помітили Ви наплив робочої сили? HR-фахівці з агрокомпаній кажуть, що якщо раніше умови диктував працівник, то сьогодні відбувається протилежна ситуація?

Тарас Барщовський: В Україну повернулося близько 250 тис. чоловік, а виїхало 4-5 млн. Тому вони глобально не впливають на ринок праці. Не варто тішити себе ілюзіями. І так думають ті роботодавці, на яких найменше впливає криза. Вони себе добре почувають, і до них прийдуть люди з інших сфер — того ж ритейлу.

Наприклад, у Львові, куди приїжджало до мільярда туристів в рік, зараз усе розвалилося. Люди, які втратили роботу, повинні її десь шукати. З іншого боку, вони могли виїжджати за кордон, але він закритий. Шенгенська зона буде закрита ще дуже довго. Франція вже заявила, що закрита до вересня і буде розв'язувати свої існуючі проблеми, а не дивитися на те, що було раніше. Тобто криза змусила всіх згрупуватися на місцях і розв'язувати свої точкові проблеми.

Є вже інформація, що англійці чартерами возять румунів на роботи в сільському господарстві. Воно і зрозуміло — в Англії вже 30 років англійці не зайняті в сільському господарстві. Спочатку там працювали поляки, потім угорці, тепер румуни. Зараз українці почали їхати туди. Тому нестача робочої сили в сільському господарстві Європи буде сильно відбиватися на ринку праці.

Зараз ми спостерігаємо зупинку гігантів автомобілебудування, побутової техніки. У Польщі, наприклад, коштує виробництво МАN, Mercedes, Volkswagen. Величезна кількість людей залишилося без роботи. Але їх хоча б підтримує держава. Одні отримують допомогу і не сильно переживають, що змушені сидіти вдома. Інші розуміють, що так буде не вічно, і їх дуже пригнічує страх того, що буде завтра. Ось тому, напевно, роботодавці тепер і думають, що настав їх час. Але незабаром буде видно, чий час настав і як буде розвиватися ринок праці далі.

Latifundist.com: До речі, на заводі компанії в Польщі працюють переважно поляки чи українці?

Тарас Барщовський: 50% на 50%. Є люди, які виїхали з Польщі та фактично не можуть повернутися на виробництво. Але більша частина працівників залишилася. Ми підготувалися до цієї ситуації і зараз не відчуваємо проблем з кадрами.

У нас найбільше залучено ручної робочої сили під час збору фруктів в сільській місцевості. А на виробництві працюють машини. Люди, які керують машинами, працюють у нас по 10-15 років. Ми не можемо взяти на роботу людину з вулиці і через пару днів поставити його працювати на парову установку або прес, адже це високотехнологічна робота. Тому ми поважаємо роботу таких людей і платимо їм хорошу зарплату.

Latifundist.com: Розкажіть про свою команду. Кажуть, що топ-менеджеру, щоб займатися основними питаннями компанії і не відволікатися на мікро-менеджмент, потрібно мати команду з 7 чоловік?

Тарас Барщовський: Це так, оскільки ти не можеш самотужки керувати чимось більшим. У мою команду входять адміністрація, фінансовий директор, казначейство, відділ інвестицій, HR, юристи, охорона. Це рівень А менеджерів. Є ще рівень В — це 10 менеджерів, з якими я спілкуюся раз в тиждень. До них відносяться директори заводів і департаментів. Під час спілкування ставлю їм питання, щоб орієнтуватися, що відбувається на місцях. Є ще продажу. Все, що стосується В2В продажів, — все піді мною.

За час нашого інтерв'ю мені п'ять разів дзвонив керівник продажів. Він німець. Живе в Польщі і працює дистанційно з відділом продажів. Взагалі я люблю делегувати повноваження. І, власне, через тих людей, про яких я розповідав. Кожен з них працює в компанії понад 10 років. Але якщо ти делегуєш повноваження, повинен питати про те, що ти йому довіряєш. З одного боку, це легко, а з іншого — дуже важко.

Latifundist.com: Як вибираєте людей на посаду топ-менеджера?

Тарас Барщовський: Перше, на що звертаю увагу, — людяність. Якщо людина буде професіоналом, але ідіотом — знищить компанію. Людину можна навчити професіоналізму, а ось людяності навчити набагато важче. Другий момент — це досвід роботи в компанії. Мінімальний термін, за час якого ми розуміємо, чи буде людина працювати в компанії, — 3-4 роки. У наступні 5-7 років ми дивимося, чи вийде з нього лідер, чи вміє він керувати, як ставиться до людей. Щоб дорости до топ-менеджера, потрібно як мінімум 10 років. Це не я придумав. Це життєва математика.

Latifundist.com: Яке питання на співбесіді є своєрідним індикатором, за яким визначаєте: наш — не наш?

Тарас Барщовський: Дивимося, де людина вчилася і чим займалася. Любить історію або математику. Чи знає теорему Піфагора і закон Ома. Це перевірка на те, бреше людина чи ні. Наприклад, якщо розповідає, що він великий математик, то теорему Піфагора повинен пам'ятати ще зі шкільної лави. Якщо розповідає, що любить історію і літературу, але не може назвати день народження Шевченка і Франка — це біда. Тобто ставлю прості питання.

Також питаю про те, в якій сім'ї виховувався, тому що саме в сім'ї людина отримує перше шліфування. Друге шліфування відбувається вже під час роботи в колективі. І це видно, як люди змінюються під час роботи в компанії.

Люблю проводити співбесіди з молодими людьми. Я взагалі вважаю, що навчити чогось людину можна до 30 років, а після він не захоче вчитися, тому що і так буде вважати себе розумним.

Ми не віддаємо пріоритет тим, хто закінчив університет в Гарварді, Лондонську школу економіки або інший модний ВНЗ. Звичайно, якщо здобувач закінчив Києво-Могилянську академію або Львівську політехніку, то тут будемо звертати увагу. Але якщо Києво-Могилянську академію і Гарвардський університет — пріоритет останньому віддавати не будемо.

Latifundist.com: Не мати співвласників у бізнесі — Ваша принципова позиція?

Тарас Барщовський: У мене ніколи не було співвласників у компанії. Я ревно ставлюся до свого дітища, яке створив, і ділити цю любов з кимось не хочу.

Latifundist.com: Чи надходили Вам такі пропозиції від українських або зарубіжних бізнесменів?

Тарас Барщовський: Нам часто надходять різні пропозиції. Але на сьогоднішній день я не бачу сенсу і бажання продавати свій бізнес. Ми розвиваємося, багато інвестуємо.

Український бізнес не може нас купити, тому що нічого не розуміє в переробці, якою ми займаємося. Хоча ми і позиціонуємо себе як українська компанія, але тут знаходиться тільки 35-40% виробництва. Все інше — в Молдові і Польщі. Коли ти займаєш в своєму сегменті більше 10% світового виробництва, то якісь пропозиції можуть надходити тільки від інвестфондів або конкурентів, які хочуть завоювати ринок. Сьогодні близько 10 компаній тримають 70% світового ринку соків. Від них надходили пропозиції і не раз.

Latifundist.com: Дякую за цікаву і змістовну бесіду!