Робота на елеваторі: історії спеціалістів зерносховищ

Elevatorist.com поділився історіями працівників зерносховищ, які вже мають великий досвід роботи в елеваторній сфері та розповіли, як прийшли у свої професії, і як розвивалася їхня кар'єра.

Читати також: Путь на элеваторе: истории четырех специалистов зернохранилищ

Начальник ВТЛ на терміналі Галина Прудка

Галина Прудка — начальник ВТЛ на величезному портовому терміналі EVT, у якого потужності одноразового зберігання 260 тис. т і мільйони тонн річної перевалки. Термінал почав працювати в 2018 році. А Галина прийшла сюди ще до відкриття — брала активну участь в організації лабораторії і формуванні колективу ВТЛ. Зараз під її керівництвом працює 30 чоловік. Але посаді начальника лабораторії передував великий шлях.

Galyna_prydka.jpg (91 KB)

Перші ази професії Галина освоїла в Одеській національній академії харчових технологій. Після закінчення академії спеціалістка працювала в лабораторії «Миколаївського перевантажувального термінала» компанії «НІБУЛОН». Це дало їй змогу знову вчилася, але вже на практиці. Галина Прудка вважає, що саме бажання вчитися і все знати допомогло піднятися кар'єрними сходами.

«Підвищувати кваліфікацію стимулювала також щорічна атестація лабораторії на терміналі. Доводилося складати іспити. Тому хочеш не хочеш, а потрібно було вчитися, і, звичайно, переймати досвід», — пояснює Галина Прудка.

Досвід накопичувався, і через кілька років Галина Прудка вже сама на керівній посаді вчила інших. У 2017 році фахівець перейшла працювати в термінал EVT.

«З самого початку з моїм заступником — Аллою Григорівною Скибою — ми організовували повністю все: від проекту самої лабораторії і вибору обладнання, до підбору персоналу. Зібрати колектив нам не склало труднощів, у нашого терміналу хороша репутація, і до нас самі просяться на роботу», — розповіла керівник.

Зараз під керівництвом Галини Прудкої працює 4 зміни фахівців. У кожній зміні по 7 чоловік. Це інженери-лаборанти та техніки-лаборанти, які контролюють якість зерна в двох підрозділах лабораторії терміналу. Колектив молодий, середній вік — 20-30 років.

«Все амбітні, — очі горять, вони хочуть працювати. Тому їх легко навчати, і з них виходять хороші фахівці», — поділилася Галина Прудка.

У лабораторії терміналу вчаться постійно. Проводиться технавчання і атестація співробітників ВТЛ, вивчення ДСТУ та методик визначення якості зерна в країнах-експортерах.

«Наша країна має дуже хорошу репутацію в плані якості зерна. Я була в багатьох країнах, — наша якість завжди підтверджується», — каже керівник.

Однак, незважаючи на такий високий рівень в роботі з визначенням якості, в Україні ще є що вдосконалити. Наприклад, такою наболілою проблемою, за словами Галини Прудкої, є відмивання клейковини ручним способом.

«Я розумію, що для багатьох хлібоприймальних підприємств дорого купувати обладнання для автоматичного відмивання. Але ручне відмивання — це людський фактор, крім того, це більш тривалий і трудомісткий аналіз. Потрібно щось міняти в цьому напрямку, переходити на механіку. Це прискорить роботу лаборантів на лінійних елеваторах, ми будемо більш адаптовані до європейських вимог і стандартів», — пояснила фахівець.

Галина сподівається, що найближчим часом всі без винятку лабораторії лінійних елеваторів будуть оснащені сучасними високоточними приладами, що дозволить їм вийти ще на більш високий рівень визначення якості зерна нарівні з зерновими портовими терміналами. 

Директор елеватора Роман Григораш

«ОЛАМ Білоцерківський елеватор» працює в Київській області, а процесами на підприємстві керує Роман Григораш. Зараз він очолює елеватор, на якому працює колектив з 75 осіб. Але потрапив майбутній керівник в елеваторну сферу випадково, і пройшов цікавий шлях від слюсаря-ремонтника до директора зерносховища.

grygorash.JPG (172 KB)

13 років тому Роман Григораш у пошуках роботи знайшов вакансію слюсаря на одному з зерносховищ компанії «Каргілл» у Кіровоградській області. Так почалася його кар'єра в елеваторній сфері. Через деякий час став працювати оператором зерносушарки. Для цього закінчив курси навчання в ХНУСТХ. 

У 2011 році, через п'ять років роботи зерносушарником, Роман отримав підвищення: став начальником виробництва, а з 2014 року — керував підприємством.

«Я працював начальником виробництва, але з виконанням обов'язків директора, — підписував договори і т.д. У компанії був один директор на три елеватори, він знаходився на іншому підприємстві, а нас час від часу навідував, щоб ми сильно не «розслаблялися». Фактично все управління було на мені», — згадує керівник.

Саме там він сформував свій стиль керівника. Щоб підвищити свою компетенцію, проходив спеціальні тренінги з менеджменту. Навчався оптимально розподіляти свій робочий час, і, головне, правильно працювати з людьми, щоб вони хотіли розвиватися.

«Після цих курсів я виховав двох змінних майстрів, і в цілому сформував нормальну команду, яка могла ефективно працювати», — згадує Роман Григораш.

Керівнику довелося звільнитися, коли змінився власник зерносховища. Потім Роман Григораш пройшов відбір на посаду директора «ОЛАМ Білоцерківського елеватора» і приступив до роботи вже в Київській області.

Роман Григораш каже, що робочий день директора елеватора починається о 7:30, а закінчується з останнім дзвоником і листом. Хоча телефон може дзвонити навіть вночі.

«Так як підприємство прив'язане до приймання-відвантаження зерна, до погоди, до політики компаній-трейдерів, то на все потрібно оперативно реагувати і бути багатозадачним, що нелегко», — пояснює Роман Григораш.

Але головні труднощі керівник зерносховища бачить зовсім в іншому. За його словами, звичайному елеватору сьогодні досить складно знайти й утримати кваліфікованих співробітників. Адже всі прагнуть виїхати з села як мінімум до столиці. Керівник каже, що особливо важко знайти операторів сушильних установок і електрозварників. Але якщо вже знайшли, то на елеваторі прагнуть використовувати всі методи, щоб людей утримати. Директор вважає, що потрібно сприяти професійному росту своїх працівників. Для цього їм потрібно давати більше повноважень.

«Потрібно взагалі давати людям більше відповідальності для того, щоб з них в майбутньому виходили керівники. Чим більше у людини відповідальності й вона з цим справляється, то і підприємство отримує результат. Це мотивує працівників, добре впливає на професійні, особисті якості», — пояснює Роман Григораш.

І в підтвердження навів приклад: за два останні роки підвищили трьох працівників, які прийшли на елеватор в один час з нинішнім директором. Двох — до операторів сушильних установок, одного — з сушильного до виробничого майстра. Хоча керівник зізнається, що іноді доводиться вдаватися і до суворих заходів.

«Щоб посилити дисципліну, потрібно «батіг», а якщо роботу виконали добре, то обов'язково потрібна мотивація», — ділиться Роман Григораш.

То ж бажаємо всі співробітникам елеваторної галузі успіхів у роботі та кар'єрних злетів! 

Вакансії на елеваторі

Нові вакансії

Володимир-Волинська птахофабрика, Дніпро
14 000 грн
ТОВ "Акріс Агро", Івано-Франківськ
Договірна
ТОВ "Акріс Агро", Рівне (Рівненська обл)
Договірна
ФОП Жук І.В, Полтава
15 000 грн
ТзОВ "Західна агровиробнича компанія", Дубно
Договірна
ТОВ "ТІС-Зерно", Южне
7 500 грн