Михайло Травецький: Самородків, які прагнуть бути ветеринарами, — одиниці

Знайти роботу — іноді справа нелегка, а знайти справу свого життя — надважлива задача кожного з нас.

Сьогодні AgroRobota.com.ua вела бесіду з кандидатом ветеринарних наук, експертом з ефективного управління тваринництвом Михайлом Травецьким про головні проблеми ветеринарної освіти й молодих фахівців, працевлаштування випускників ВНЗ і роботу за покликом серця.

Читати також: Професія: лікар ветеринарної медицини

AgroRobota.com.ua: Чи вистачає молодому спеціалісту знань та навичок, щоб професійно виконувати свої обов’язки на першому робочому місці? 

Михайло Травецький: Основні проблеми ветеринарної освіти в Україні полягають в тому, що на сьогодні вищі навчальні заклади випускають дуже велику кількість ветеринарних фахівців. Кількість має бути меншою, але треба готувати більш кваліфікованих спеціалістів. Що саме цікаве та прикре — ВНЗ готують ветеринарів з гіршими знаннями, ніж коледжі чи технікуми. На сьогодні проблема ветеринарної освіти, як і основної маси спеціальностей в Україні, заключається в тому, що у нас низькокваліфікований підхід. Ми надаємо досить хорошу базу, на супер-рівні викладаються фундаментальні науки, але сучасні науки такі, як фармакологія, терапія, хірургія, а саме робота з тваринами, на превеликий жаль, знаходиться на дуже низькому рівні. І якщо порівняти роботу випускника ветеринарного факультету українського ВНЗ із роботою звичайного випускника закордонного коледжу, то рівень коледжу буде в рази вище, ніж у нашій країні. Адже закордоном студенти мають набагато більше практичного досвіду. 

Свіжі вакансії ветеринарів

На жаль, сьогодні нашим ветеринарним фахівцям не вистачає саме практичного досвіду роботи з тваринами. Ми добре вивчаємо інформацію з книжок, ми знаємо анатомію, фізіологію, оперативну хірургію, але не вміємо використовувати ці знання на практиці. Ми не вміємо ставити крапельниці, робити операції…Навіть, якщо ще можемо показати свій досвід на дрібних тваринах, то на великих тваринах зробити це буде складно. Вищі навчальні заклади закінчують дівчата та хлопці, які за документом вважаються спеціалістами, бакалаврами або магістрами, але мало хто з них зможе зробити хоча б кастрацію кабана. Безумовно, при ВНЗ практично відсутні виробничі бази, або ж зупинилися на рівні 60-х років.

AgroRobota.com.ua: З якими реаліями зустрічається студент після випуску? Чому не навчили? 

Михайло Травецький: Після отримання диплому фахівець ветеринарної медицини стикається з реаліями виробництва, а саме: більшість знань, які були засвоєні протягом навчання у ВНЗ —  майже не потрібні. Адже на практиці випускник стає вузькоспеціалізованим. Наприклад, закінчивши ветеринарний факультет, фахівець приходить на птахофабрику, або розпочинає працювати з великою худобою, тобто, в якомусь конкретному напрямку. І, на жаль, всі знання, які він здобув і вивчив про кіз, овець, свиней чи курей — стають непотрібними. Як виявляється, в конкретному сегменті він нічого не знає, а має лише знання з книжок анатомії, фізіології і на цьому все закінчується. А як вилікувати мастит? Як розробити план протиепізоотичних заходів? Як працювати зі спалахом конкретної інфекції? Якими дезінфекційними засобами користуватися? Як розчистити ратиці корові? То, бувший студент ВНЗ, навряд чи це знає. І виходить так, що ніби-то ми знаємо все, але коли зіштовхуємося з практикою, то повинні з нуля вчитися, адже це потрібно для того, щоб розуміти, як працювати з тваринами. Без наставника — це буде просто «граблі на граблях».

Читати також: АгроАбітурієнт: все про вступ та навчання у ХНАУ ім. В.В. Докучаєва

AgroRobota.com.ua: Агрокомпанії зацікавлені у працевлаштуванні випускника-ветеринара і його навчанні? 

Михайло Травецький: Про яке навчання йде мова? Компанії зацікавлені у фахівцях з досвідом, які приходять і починають працювати. Сьогодні всім агрокомпаніям і власникам тваринницьких потужностей різного рівня потрібен першокласний фахівець. І, коли приходить молодий спеціаліст, то на нього дивляться двояко, але можуть взяти на випробувальний термін. В ідеалі, коли молодого бійця передадуть в руки наставнику, то тоді ще можна про щось розмовляти. Але, у більшості випадків, великі компанії відмовляються брати на роботу молодих спеціалістів, адже розуміють, що хоч і рівень IQ високий, але професіоналізму не вистачає. 

AgroRobota.com.ua: Що робити молодому фахівцю, щоб стати професіоналом?

Михайло Травецький: Ветеринара потрібно готувати та мотивувати ще з материним молоком. Основне — дитина має прагнути стати ветеринаром, а не випадково вступити до ВНЗ на цю спеціальність, бо по балах не пройшли туди, куди планували йти вчитися. Якщо ви ще з дитинства мрієте бути ветеринаром, то з того часу і починайте працювати з тваринами. Адже сьогодні в доступі багато матеріалів та відео, з яких можете отримати початкові знання і напрацювання. 

Якщо вдома є тварина, то можете починати мінімальні експерименти в лікуванні. Прийшовши на виробництво, на початковому етапі вам можуть дати швабру і скажуть мити підлогу, але якщо у вас є прагнення до ветеринарії, то ви тією шваброю зможете яблука пропихати корові, коли поперхнеться. Коли є бажання, то ви станете досвідченим фахівцем, а коли цього бажання немає, то йдіть і білизну продавайте в інтернеті. На жаль, самородків, які прагнуть бути ветеринарами — одиниці.     

Читати також: Голова Асоціації вівчарів заявив про брак спеціалістів ветеринарної медицини  

AgroRobota.com.ua: Які навички молодого спеціаліста можна назвати найціннішими?

Михайло Травецький: Ти маєш холоднокровно підходити до ситуації. Якщо при хірургічній операції потрібно щось відрізати, то відрізай «по горло», не заганяй в сепсис. Якщо потрібно зробити ін’єкцію, то це має бути в правильному об'ємі доза. Не має бути відмовок: «ой, можливо не треба колоти» чи «можливо воно пройде». А я вам скажу, що воно можливо здохне, якщо ви не зробите все так, як треба. Тому, основними навичками є впевненість, холоднокровність та наявність розуміння, що і як потрібно робити.  

AgroRobota.com.ua: Щоб досягти успіху, треба не боятися роботи та постійно практикувати?

Михайло Травецький: Перш за все, має бути бажання стати професіоналом! Якщо ти хочеш бути крутим перцем, то стань ним. Тренуйся! Це щоденна праця над собою в симбіозі з тваринами. Ти працюєш, живеш, засинаєш, прокидаєшся з думкою, що ти ветеринарний лікар. Адже, якщо ти хочеш пробігти марафон, то прикладаєш максимум зусиль, щоб здійснити задумане. Так само і у ветеринарії. Постійний experience, постійне прагнення і сумлінна праця. Сьогодні мені 42 роки і я до сих пір- ветеринарний лікар, бо мені це подобається! Я люблю дивитися в очі тварині, яка оживає на очах після того, як я проведу ряд лікарських заходів та маніпуляцій. Коли після важких пологів народжується теля, відкриває оченята, робить перший подих, а корова встає і починає його облизувати. Коли тварина оживає на твоїх руках після твоєї допомоги, то тоді ти дійсно відчуваєш, що це сенс твого життя, твоя місія.    

Дякуємо за бесіду!