Досвід української компанії: потрібно навчати молодих людей

Нещодавно AgroRobota.com.ua та Latifundist.com познайомилися з компанією «Сій Добро», яка вже понад 8 років постачає в Україну німецьке обладнання Buschhoff для комбікормових заводів. 

В інтерв'ю директор компанії Микола Демчак розповів про особливості навчання молодих співробітників, а також скільки працівників знають німецьку мову, чому цей роботодавець має до кандидатів специфічні вимоги.

AgroRobota.com.ua: Розкажіть, як свого часу прийшли до створення компанії з реалізації обладнання? 

Микола Демчак: Після навчання в Німеччині я потрапив на роботу в австрійську компанію в Україні. У нас була невелика команда, але дуже хороша школа. Згодом компанія розділилася і багато хто пішов своєю дорогою. Я в тому числі. Але після розпаду компанії залишилося багато клієнтів, яким потрібні були запчастини, технічна, консультаційна підтримка. І я створив компанію, по суті, для того, щоб підтримувати партнерів.

AgroRobota.com.ua: А де навчалися в Німеччині? 

Микола Демчак: Я вчився в аграрному університеті в Києві за спеціальністю «Екологія, охорона навколишнього середовища». Після 4 курсу за програмою обміну студентами потрапив на практику до Німеччини. Там уже дізнався, що перший семестр практики — це був перший семестр навчання за програмою МВА в університеті Вайенштефан (м. Тріздорф). Ця програма показує, наскільки німці вміють думати наперед. Вони запрошували студентів з країн, що розвиваються, щоб ті потім могли стати співробітниками німецьких компаній в їх країнах.

AgroRobota.com.ua: Відразу назвали свою компанію «Сій Добро»? Чому вирішили обрати таке «ім'я»? 

Микола Демчак: Не відразу. Три роки тому провели ребрендинг і змінили назву. Чому така назва? Тому що впевнений, що ніяка ферма, комбікормовий завод або трактор не зроблять людину щасливою. Набагато важливіше відносини між людьми. Це велика цінність. Тобто наші відносини з клієнтами — не просто відносини продавець-покупець. Це дружні, добропорядні відносини, які ми дуже цінуємо. Компанія намагається нести як моральне, так і матеріальне добро своїм клієнтам. 

AgroRobota.com.ua: Наскільки збільшився штат співробітників з моменту відкриття компанії?

Микола Демчак: Я один починав, а зараз у колективі 20 чоловік. Але ми з кожним роком розвиваємося. Один мій друг сказав, що рости треба повільно й органічно. Адже всі процеси розвитку впливають на якість і ряд інших факторів. Коли я починав, то думав, що було б класно не самому тягнути лямку, а мати 12-15 працівників. Минув деякий час і так воно і вийшло. Тому певна кількість штату людей на сьогоднішні вже не є метою. Звичайно, є бажання рости. Я твердо впевнений в тому, що немає стану спокою: є  крок або вперед, або назад. Якщо навіть ти стоїш на місці — це крок назад, тому що в цей час хтось рухається вперед.

Бажання зростання і розвитку, звичайно, є. Але на сьогоднішні наш ріст якісний. Зараз люди проходять дуже багато навчань — і управлінських, і з особистого розвитку. 

AgroRobota.com.ua: Були такі співробітники, які починали з вами працювати з самого початку?

Микола Демчак: З самого початку зі мною починала моя дружина. Якийсь певний час вона вела всю бухгалтерію. Зараз у нас є фахівці цього напрямку. Але дружина все одно займається організаційними, структурними та фінансовими питаннями.

AgroRobota.com.ua: Кадровий голод відчуваєте?

Микола Демчак: Не можна сказати, що катастрофічно не вистачає людей. У нас є своя монтажна команда. Це професіонали, які з нами теж практично з самого початку. Також ми маємо багато партнерів. І якщо у нас не вистачає фахівців, то запрошуємо їх співробітників. Об'єктів багато, іноді не можемо впоратися своїми силами.

AgroRobota.com.ua: Молодих співробітників потрібно навчати?

Микола Демчак: Зараз на ринок все більше приходить людей у ​​віці 18-20 років. Це покоління Z — зовсім інші люди, з якими потрібно по-іншому працювати. Вони інакше мислять. Припустимо, я в такому віці мріяв побувати в Німеччині. Зараз 18-20-річні вже мають чіткий план дій. Вони в 15-16 років знають, куди поїдуть, що будуть робити, де хочуть вчитися. А я в 15 років ще бичкам крутив хвости.

Тому у наших молодих людей інше бачення. Колись на співбесіду приходила дівчинка і говорила, де хоче побувати. Я подумав, що великі амбіції і запити — круто. Але часто — це все тільки поверхнево і не вистачає професіоналізму в якомусь певному одному напрямку.

AgroRobota.com.ua: Як швидко вдається закривати вакансії? Ви сказали, що у вас є партнери, до яких ви можете звернутися за аутсорсингом. А якщо шукаєте професіонала?

Микола Демчак: Ми намагаємося запрошувати молодих співробітників і навчати їх. У мене немає такого досвіду, щоб залучати якогось дорогого фахівця. Може бути, ще колись до цього і дійдемо.

AgroRobota.com.ua: Ви вважаєте це невиправданим зараз?

Микола Демчак: Я не знаю, бо просто не було такого досвіду. Тому не можу сказати, це добре чи погано. Зараз у нас є свій досвід по вирощуванню кадрів.

AgroRobota.com.ua: Радимо для пошуку майбутніх співробітників користуватися нашим сервісом.

Микола Демчак: Дружина моя якраз теж цим займається. Але ми маємо до кандидатів специфічні вимоги. Наприклад, робітник офісу повинен дуже добре знати німецьку мову. Це необхідно для спілкування з партнерами. А менеджер з продажу повинен мати не тільки комунікаційні навички і знання німецької, а й розбиратися в інженерії, щоб вміти створити разом з клієнтом установку і правильно проконсультувати. Необхідно спрощувати контакт між клієнтом і виробником, у разі необхідності зателефонувати і вирішити певне технічне питання.

AgroRobota.com.ua: Скільки співробітників компанії знають німецьку?

Микола Демчак: Всі офісні працівники знають німецьку та англійську, а якщо брати інженерів, то тільки половина.

AgroRobota.com.ua: Пандемія вплинула на кадрову політику компанії? Довелося звільняти когось?

Микола Демчак: Ні, весь штат ми зберегли. Не було ніяких знижень зарплат. Але це було непросто.

AgroRobota.com.ua: Якісь мотиваційні програми у вас є?

Микола Демчак: У першу чергу це навчання. Наші співробітники проходять «Школу оперативного управління». Там розповідають, як повинна якісно функціонувати фірма, щоб, наприклад, один з інженерів обійняв посаду головного інженера, а в майбутньому став технічним директором.

Також ми працюємо і над особистісним розвитком. Намагаємося часто збиратися разом, придумуємо якісь розваги, спілкуватися. Так дізнаємося, у кого які є таланти і хобі. Хтось займається малюванням, а інший — музикою. Одного разу наш інженер сказав, що йому подобаються екскурсії. Ми почали думати, як це можна застосувати в нашій компанії. Цей співробітник виявився прекрасним екскурсоводом і повіз нас в Буцький каньйон.

Мені здається, що набагато краще, коли людина може реалізувати свою майстерність. Є природні схильності до тієї чи іншої справи. Але успіх — це 99% роботи і 1% таланту. Коли людина може реалізуватися, то приносить корпоративну користь і сам від цього отримує задоволення.

© Алла Силивончик, Юлія Ніколенко, 2021, AgroRobota.com.ua