Жінки у зарубіжному сільському господарстві

Ситуація з працевлаштуванням жінок в Україні є досить специфічною. Згідно з даними Держстату, жінок в Україні працює менше, ніж чоловіків. Так, це 49,8% проти 64,5%. А дані Державної служби зайнятості свідчать, що в Україні більше безробітних жінок, ніж чоловіків (58% проти 42%).

Крім того, є різниця і у зарплаті: у I кварталі 2020 р. середньомісячна заробітна плата в агросекторі чоловіків становила 9 017 грн, а у жінок — 7 898 грн.Є різниця і в середньому по Україні: чоловіки отримують 12 438 грн, а жінки — 9 785 грн.

Читати більше: В агросекторі зарплата чоловіків на 12% більша, ніж у жінок

Проте команда AgroRobota.com.ua вирішила розібратися, які тенденції працевлаштування жінок на міжнародних ринках праці та чи проходить фемінізація сільського господарства в інших країнах. 

Питання фемінізації сільського господарства або ж участі жінок у сільськогосподарському секторі, відносять до феміністської економіки. Встановлено, що понад 80% сільських дрібних фермерів у всьому світі становлять жінки. І це було викликано міграцією чоловіків з метою пошуку роботи в інших галузях. Сектор праці ООН виявив, що з усіх жінок 45-80% працюють в сільському господарстві. 

Цей термін також застосовується до інших явищ, включаючи збільшення частки жінок у сільськогосподарській робочій силі, чоловічу міграцію з сільських районів, скорочення можливостей жінок в сільськогосподарському виробництві і нижчу заробітну плату в сільській місцевості через відсутність навичок. 

Так, наприклад, у США жінки збільшують частку найманої робочої сили на фермах. Статистичні дані говорять про те, що в період з 2009 по 2018 р. працевлаштування жінок на американському агроринку збільшилося на 25%. Таке зростання пояснюється тим, що зі збільшенням витрат на оплату праці деякі виробники застосовують механічні засоби (наприклад, гідравлічні платформи, які замінюють сходи при збиранні дерев з плодів, а також мобільні конвеєрні стрічки). Тому на заміну молодим хлопцям, які виконують ці задачі, приходять жінки та працівники старшого віку.

Цікавішою є ситуація у країнах Південної Азії. Жінки дуже часто мають неоплачувану працю, а їх частка в економічно активному населенні вкрай низька. Причому навіть в такій країні, як Шрі-Ланка, яка багато інвестує в шкільне навчання дівчат. При цьому сільське господарство — це єдиний сектор, де жінки зараз беруть верх. 

У Бангладеш, Бутані, Індії, Непалі та Пакистані частка економічно активних жінок, які працюють в сільському господарстві, зараз варіюється від 60-98%. В аграрному секторі всіх цих країн працює більше жінок, ніж чоловіків. 

Але чи зможе фемінізація сільського господарства в країнах з перехідною економікою в Азії допомогти та сприяти розширенню соціально-економічних прав та можливостей жінок? 

Насправді, навіть коли жінки беруть на себе більше сільськогосподарських обов'язків, їх повноваження щодо прийняття рішень залишаються обмеженими. У Бангладеш, наприклад, революція в області мікрофінансування і програми навчання, що проводяться неурядовими організаціями, дозволили тисячам сільських жінок стати передовими працівниками і навіть почати свій власний малий бізнес з 1990-х років. Наразі країна посідає перше місце в Південній Азії по ліквідації розриву в оплаті праці. Проте в сільському господарстві жінки мають приблизно однакову владу з чоловіками, якщо її вимірювати такими змінними, як активи та контроль над доходами.

Крім того, дослідження, проведене в Індії, показало, що зростаюча участь жінок в сільському господарстві тісно пов'язано з декількома показниками бідності. Це принаймні частково відображає той факт, що вступ жінок в оплачувану робочу силу не супроводжується будь-яким скороченням їх і без того важкого тягаря неоплачуваної праці. І зростаюча частка жінок, зайнятих в сільськогосподарському секторі, взагалі не отримує оплату за свою роботу.

Додайте до цього непередбачуваний характер сільськогосподарського виробництва і, як кажуть дослідники в Індії, «фемінізація сільського господарства може бути краще описана як фемінізація аграрного лиха». В індійському штаті Махараштра зростаючі борги призвели до подвоєння числа самогубств серед жінок-фермерів за останні чотири роки.

У сільських районах Бангладеш, навпаки, розширення прав і можливостей, таких як здатність впливати на рішення про покупку і вступати в добровільні асоціації, істотно сприяло задоволенню їхнього життя, незалежно від їх економічного становища.

Редакція AgroRobota.com.ua впевнена, що жінка в агро — до щастя. Представниці прекрасної статі в аграрній сфері займають керівні посади, щоденно справляються з надважкими задачами і розвінчують міф, що сільське господарство не місце для жінки.

Поділитися