Щоденник молодого агронома

 Але ж навчання протягом року залишає можливість заробити здебільшого лише під час канікул. Оскільки моя сім'я протягом багатьох років пов'язана з сільським господарством, не дивно, що мій  шлях до економічної незалежності почався звідти.

У дитинстві я збирав ягоди у бабусі, збуваючи їх проїжджаючим повз її дім водіям машин, у школі шукав роботу офіціантом. Після вступу до аграрного університету теж було багато підробітків, однак потреби зростають, а наукові роботи та перемоги на конференціях і олімпіадах значних доходів, на жаль, не приносять.

 Національний університет біоресурсів і природокористування, окрім потужної матеріально-технічної бази, славиться тим, що відправляє студентів на сільськогосподарську практику, на якій можна за декілька місяців заробити, наприклад, на машину. Перспектива непогана.

 Як студент-відмінник я вирішив обрати, мені здавалося, найпрестижнішу програму заробітку в Швейцарії. Умов для поїздки було чимало: знання німецької, успішна співбесіда, гарна характеристика з університету —  я поїхав.

Після чотирьох місяців стажування в Швейцарії, працюючи, проживаючи та харчуючись у сім'ї фермера, схуднувши на двадцять кілограмів, я оволодів наступними сільськогосподарськими методиками:

• збирання вишень;
• прибирання подвір'я;
• видалення бур'янів вручну;
• збирання каміння вручну на зораних ґрунтах гірських порід під сонцем.

Мій шеф мав двадцятилітній досвід у роботі з практикантами, в розрахунковій книжці ставив  літеру «F» в колонці вихідного дня та завдяки тому, що слова «відпустка» і «вільний день» в німецькій мові починаються на одну й ту ж букву, обмежив мою можливість отримати кишенькові 500 франків на обіцяні фірмою два тижні канікул у Швейцарії.

Також робив вирахування за їжу, проживання, прання, оренду велосипеда тощо. Тож наприкінці терміну я отримав втричі менше, ніж планував. Дякую за досвід і за мотивацію краще вивчити німецьку.

Деяким моїм колегам вдалося заробити, чи й навіть одружитися з громадянином (-кою) Швейцарії.

Молоді заробітчани після повернення на Батьківщину у більшості випадків живуть на широку ногу: машина або поїздка на море в п'ятизірковий готель, безкінечні історії про доходи в понад тисячу доларів. Коли гроші закінчуються — знову рабство.

Цього року, будучи магістром, я вирішив скористатися можливостями, які дарує мені моя рідна країна. Для стажування я обрав один з найбільших вітчизняних агрохолдингів МХП («Миронівський хлібопродукт»). Скористався програмою залучення молодих кадрів і потрапив на стажування у ТОВ «Агро-С» МХП м. Яготин, де повинна була відбутися співбесіда з головним агрономом Дорошенком Віктором Петровичем.

Приємно вразило, що з дороги мене одразу запросили на обід. Тож співбесіда з головним агрономом складалася з двох частин: неформальної — під час обіду в їдальні, там піднімалося питання, як я взагалі потрапив у сільське господарство, але це ви вже знаєте. На формальній частині я згадав всю університетську програму, починаючи з першого курсу, бо дискутували з приводу агрохімії, систем землеробства, мікробіології ґрунту, технологічних прийомів.

І ось мене офіційно працевлаштували агрономом у відділ тимчасових кадрів.

Маючи європейський досвід, я взяв із собою робочий одяг і був готовий до будь-чого. Однак мене запевнили, що це зайве.

Спочатку просто ходив за агрономом і спостерігав за його діяльністю, ми встигали за день об'їздити тисячі гектарів посівів, водночас він мені розповідав про технологію вирощування. В офісі я вивчав технологічні карти вирощування, але це секретна інфа, тому тсссс… :)

Дякуючи команді Згурівського відділення «Агро-С» під керівництвом директора відділення Петра Михайловича Хилька та провідного агронома Гусинського Дмитра Володимировича — всі технології посіву, захисту, зберігання та збирання врожаю, які ми вивчали, я мав змогу опрацювати на виробництві, а результат порівняти з науковим підходом.

Агроном повинен бути на полі увесь час: контролювати якість проведення технологічних операцій, вміти оцінити вплив агроприйому на врожайність.

Є приказка: «Якщо агроном не проконтролює, то миші з’їдять». Напруга та відповідальність просто шалені, особливо, коли посівна, агрономи чергують на полі цілодобово, на них навалюється купа роботи: важливо правильно налаштувати логістику постачання добрив, засобів захисту, насіння, розписати зміни робітників, регулярно звітувати про якість робіт, не забувати про моніторинг засіяних площ тощо, тому в голові крутиться лише одне питання: як знайти час для себе?

А з погляду філософії, коли працюєш агрономом, розумієш, що «кожна рослина — це живий організм, який має свої особливості й вимоги, щоб забезпечити урожай». І ти несеш за них відповідальність, за всі ці організми, а коли робота проведена добре, приходить момент насолоди. Вважаю, що воно того варте.

Особливо запам’яталася цитата керівника: «Ти зелений, як сонях, але сонях приносить прибуток. Я впевнений, ти теж принесеш користь». Тож я не міг вийти зі своєї практики з порожньою головою.

Що я отримав в результаті?

• Навички з організації  та запровадження основних технологічних процесів у сільському господарстві з них, окрім традиційних: підбору  культур, логістика, захист рослин, удобрення, збирання врожаю — активно впроваджувалася діджиталізація процесів.
• Зв'язки з представниками різних компаній, дистриб'юторів техніки, насіння та засобів захисту.
  Безліч професійних консультацій з приводу стану аграрного сектору та порад: як започаткувати свій власний аграрний бізнес.
• Після практики мені запропонували роботу на постійних засадах із подальшим кар’єрним зростом та можливість подати проект-ініціативу з оптимізації виробничих процесів.
• Також мав змогу взяти участь у корпоративних змаганнях з футболу.
• Спілкувався з іноземними представниками проекту щодо розвитку села, які, за підтримки холдингу МХП, працювали волонтерами в англійському таборі, який влаштований на базі сільської школи. (Волонтери захоплювались стараннями учнів і безперервно розповідали про те, які гарні українські жінки).

Я безкоштовно три місяці проживав у комфортній кімнаті з кондиціонером та триразовим харчуванням. Після гуртожитку це не може не вразити. Окрім того, отримував заробітну плату, яку попередньо ми обговорили на співбесіді.

Підбиваючи підсумки мого порівняння, я можу рекомендувати практику за кордоном лиш у тому випадку, коли терміново потрібні гроші, а ти вже зібрав і продав увесь бабусин сад. А задля професійного розвитку найкращим стартом, безперечно, буде працевлаштування в Україні. 

Олександр Дерев'янко, агроном

Читати за темою: Щоденник молодого агронома: перші кроки у професії