Як освоїти професію сировара і відкрити сімейний бізнес

Через пандемію коронавірусу, карантин і закриття ринків продажі сиру молодої сімейної ферми KozzziMoni впали. Але його власник Дмитро Устиненко не засмучується і планує розширювати поголів’я кіз та овець, нарощувати об’єми виробництва молока й сиру, а також завоювати повагу й любов серед клієнтів. 

Kurkul.com дізнався про те, як відкрити власну сироварню «з нуля», що наштовхнуло на цю бізнес-ідею та з якими проблемами можуть зіткнутися підприємці-початківці. 

Читати також: Історія сімейної ферми KozzziMoni: від бізнес-ідеї до власної сироварні.

Родина Дмитра Устиненка займається овочівництвом, але нещодавно відкрили сімейну ферму KozzziMoni і тепер мають власну сироварню. 

Дмитро Устиненко — переселенець з анексованого Криму. Хлопець переїхав у м. Літин Вінницької області у 2016, де і завів сім’ю. У господарстві Устиненків було декілька кіз і овець, але збільшення поголів’я наштовхнуло задуматися над бізнес-ідеєю сироварні.

«У нас велика родина, і кожен займається конкретною справою: дружина одним, тесть іншим, я ще інші процеси виконую. Робітників наймаємо хіба в гарячий сезон», — пояснив Дмитро Устиненко.

Збільшення стада кіз і овець у господарстві Устиненків змусило задуматися над переробкою молока. Молодий фермер презентував свій бізнес-план у рамках проєкту «Село. Кроки до розвитку», переміг і отримав від МХП грант у розмірі 50 тис. грн. На ці кошти Дмитро Устиненко придбав сироварку на 30 л для розсільних сирів, електропастух для стада, спеціальні ножиці для стрижки овець. 

«Насправді гроші по гранту — це набагато більше, ніж 50 тисяч гривень. Найголовніше — це стимул. Нас побачили, у нас повірили і нам дали можливість працювати. І саме такий підхід не дасть нам опустити руки в разі невдач. Тепер, хочеш-не-хочеш, складно чи ні, ти маєш працювати і виправдати таку довіру», — робить висновок молодий фермер. 

Після реєстрації як фізична особа-підприємець Дмитро Устиненко став співзасновником офіційної сімейної ферми KozzziMoni. Наразі тут близько 100 овець і 100 кіз, із яких дійних — 40 голів. Дмитро Устиненко зізнається, що з технологію виробництва сирів ознайомилися через інтернет-джерела. Фермер наголошує, що термін зберігання м’яких розсільних сирів є дуже коротким і це неабияк впливає на можливості їх реалізації. А ще на виробництві почали експериментувати зі смаками і додають до сиру прянощі.

Серед найбільших проблем, з якими зіштовхнувся фермер, це бюрократичні перешкоди при реєстрації підприємства як фермерського господарства сімейного типу. Попри це Дмитро Устиненко продовжує розвиватися і намагається робити максимально якісний і дешевий продукт. Хоча, за його словами, в Україні культура споживання козиних сирів не надто розвинена, бо споживачі віддають перевагу дешевим сирам із коров’ячого молока. 

«Нас складно назвати промисловими виробниками, адже поки немає великого поголів’я кіз. Ми справляємося своїми силами. І головне  — отримуємо вдячні відгуки від клієнтів», — ділиться сировар.

Поділитися