Світлана Хайко: Наш колектив дуже різний і досвід кожного співробітника цінний

Світлана Хайко прийшла працювати на «Миронівський завод з виробництва круп і комбікормів» у 2003 році. Вона обійняла посаду техніка-лаборанта на візування, не маючи відповідної освіти. Основам роботи навчалася у МХП і переймала досвід колег. Але все ж Світлані довелося вступити до НУБіП на заочну форму навчання і отримати освіту за спеціальністю «Агрохімія та ґрунтознавство». Чому це стало необхідністю — дізнаємося зі свіжого випуску «Люди МХП».

Читати також: «Наша компанія — запорука стабільності»

Світлана Хайко пояснила, що під час навчання у НУБіП отримала багато знань про переробку зернових, які стали у пригоді в роботі. 

«Спасибі керівництву заводу за те, що завжди підтримують працівників у прагненні здобувати знання, дають змогу навчатися паралельно з роботою. Завдяки вищій аграрній освіті я тепер більш впевнена в собі, відчуваю себе досвідченішою», — додала Світлана Хайко.

Наразі Світалі Хайко до вподоби практика з обміну досвідом між лабораторіями, коли є можливість деякий час працювати в іншому колективі. 

«Ми — одна компанія, працюємо за однаковими стандартами, але все ж люди різні, а досвід інших дуже цінний. Коли щодня робиш свою роботу на одному місці, то не помічаєш, що якісь моменти можна спростити, якісь — оптимізувати. На новому місці можеш «свіжим поглядом» подивитися на свою щоденну роботу і привнести щось нове в інший колектив», — пояснила Світлана Хайко.

За 2 роки на посаді старшого техніка-лаборанта колектив оновився. Світлана Хайко допомагає новим співробітникам, ознайомлює їх з правилами та основами роботи в лабораторії. 

Прямі обов'язки Світлани Хайко стосуються візування зерна на етапі приймання. Також вона займається оформленням лабораторної документації.

«Наш постійний колектив — це 23 людини разом з начальником лабораторії. На період заготівлі ще беремо тимчасових працівників, які допомагають впоратися з великими об'ємами лабораторних аналізів. У мої обов'язки також входить допомога сезонним працівникам. Потрібно допомогти, показати, розказати та навчати людей з цим працювати. Наш колектив дуже різний — є старше покоління, є молодше — але серед людей відчутне взаєморозуміння. Старші навчають, підказують молодшим, поділяться з ними своїм досвідом, а молодші добре це сприймають», — поділилася Світлана Хайко.

Світлана Хайко зізнається, що любить свою роботу, спілкування в колективі, а також можливість реалізовувати нові ідеї.

«Я вважаю нашу компанію запорукою стабільності. Люди, які тут працюють, впевнені у своїй соціальній захищеності, у виплатах заробітної плати, у можливостях розвитку», — заявила Світлана Хайко.

Син Світлани Хайко працює в Португалії у агросекторі. Жінка приїжджає до нього, а тому це стимулює її вивчати іноземні мови.

«Мрію, щоб швидше закінчилася ця епідемія, щоб ситуація стала контрольованою. Хочеться вже мати змогу їздити на навчання, на різні семінари, бо електронне спілкування не може повноцінно замінити живе, дати такі практичні знання, як справжня поїздка. Дуже надіюсь, що перестануть хворіти люди і закінчиться війна», — резюмувала Світлана Хайко.

Читати також: Люди МХП: Комфортно працювати, якщо можливо реалізовувати свої ідеї