Сергій Парфененко: Мені подобається моя команда і всього ми досягаємо разом

Сергій Парфененко закінчив Севастопольський національний технічний університет і здобув освіту  інженера-електромеханіка. Поволі крокуючи кар’єрною стежкою, дійшов до посади начальника ремонтно-механічної служби ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Але тепер стверджує, що молоді люди не квапляться працювати слюсарями. Чи криється причина цього у посадових обов’язках — дізнаємося зі свіжого випуску «Люди МХП».

Читати також: «‎Не соромно чогось не знати — соромно не вчитися»

‎

Після закінчення університету Сергій Парфененко 6 років працював головним енергетиком на коньячному заводі у селищі Багерове в Криму. Потім з інтернет-мережі дізнався про набір співробітників у МХП і вирішив відправити резюме. Через короткий термін часу пройшов співбесіду і обійняв посаду головного енергетика.

«Зі сторони може скластися враження, що нічого кардинально не змінилося в моєму житті: був головним енергетиком і тут головний енергетик, але це не так. Масштаби підприємств зовсім різні, тут вони набагато більші. Мене вражало нове обладнання, технології, а ще — люди. На колишній роботі під моїм керівництвом працювало 10 осіб, а тут 70! Відповідальність збільшилася в рази», — розповів Сергій Парфененко.

Він поділився, що якщо раніше ніколи не випускав з рук телефон (адже на підприємстві у будь-який момент могла виникнути несправність), то за 6 років роботи головним енергетиком на МХП про телефон можна було й забути. 

У 2016 році Сергій Парфененко отримав пропозицію стати заступником технічного директора. На цій посаді пропрацював 2 роки. Найважчим виявилася паперова робота. Але досвід та знання на цій посаді дали можливість піти далі на посаду начальника ремонтно-механічної служби.‎

«‎Я не механік-одинак, якому простіше крутити щось і не розмовляти. Мені подобається моя команда. Та, з якою я працював, і та, з якою зараз працюю. Я вважаю, що всього ми досягаємо разом‎», — додав Сергій Парфененко.

Наразі у його колективі люди переважно середнього віку. Хоча молодь не дуже хоче слюсарями працювати, але команда формується постійно. Головне, за словами героя випуску, бажання вчитися і працювати.

«З кожним співробітником потрібно знайти спільну мову. Я намагаюся з людьми просто спілкуватися, навіть не на робочі теми: поговорити, що хвилює, що цікавить, якщо треба — допомогти. Не тільки як начальник та підлеглий. Не боюсь сказати, що чогось не знаю. По-моєму, не соромно чогось не знати. Соромно не вчитися‎»‎, — резюмував Сергій Парфененко.

Читати також: Тетяна Гнатишена: Гарний керівник, який дасть пораду, мету, мрію та сили до неї йти